Через правову культуру - до громадянського суспільства

Вибрати мову

пʼятниця, 28 серпня 2020 р.

29 серпня в Україні - День пам`яті захисників, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність держави

   


                                                                                          

    Цього року вперше на державному рівні відзначається День захисників України.

    Для відзначення дня пам`яті та вшанування  героїзму загиблих захисників було вибрано саме цю дату, оскільки 6 років тому, 29 серпня 2014 року відбувся прорив української групи військ з російського оточення в Іловайську, де проявився масовий героїзм добровольців і військових, проте українська армія зазнала найбільших людських втрат за весь період війни. 

    Трагічні події російсько-української війни розгорталися на сході України, на соняшникових полях. Під цими соняхами сотні захисників України в боротьбі з ворогом поклали свої життя на вівтар свободи й незалежності нашої держави. Саме тому символом Дня пам`яті захисників  України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність держави став сонях.

   На території України понад 4500 поховань учасників антитерористичної операції та Операції  об'єднаних сил.

   Цей день у нашій країні вшановують лише вдруге, однак він уже має традиції та ритуали.

 


 Міністерство ветеранів звертається з проханням до українців цього дня доповнити свій одяг зображенням соняха - символом пам`яті захисників, що загинули за Україну, і таким чином продемонструвати свою шану й повагу до людей, котрі віддали свої життя за наше мирне небо.  Встановлення зменшених копій державного прапора на могилах захисників України - ще одна традиція цього дня, що є проявом пам`яті, любові й жалю.

    Герої живі, доки жива пам`ять  про них. Тож закликаємо всіх українців 29 серпня о 10:00 спинитись і вшанувати загиблих захисників хвилиною мовчання. Хоч би де ви  були - на центральних площах або кладовищах, на роботі чи в подорожі - за змоги зупиніться, схиліть голови, щоб віддати данину пам`яті загиблих за Україну й висловити підтримку їхнім родинам, рідним і побратимам...   

    


середа, 26 серпня 2020 р.

Іван Франко - будівничий української державності. До 164 - річниці від дня народження.

   

        Іван Франко увійшов в українську та світову історію як учений-енциклопедист, філософ, економіст, мистецтвознавець, поет, прозаїк, драматург, перекладач, критик,  як громадський та політичний діяч.

   " Ті духові вартості, які вніс Іван Франко в наше громадянське життя, в нашу літературу й науку, такі великі, що сміло можна назвати його найбільшим сином  України свого часу й поставити побіч Шевченка та Драгоманова між найбільшими історичними постатями України",-  писала газета "Діло" в жалобній статті 30 травня 1916 року. 

      Іван Франко - один із найбільших провісників правди для свого народу: " Пам`ятайте, мої други, ширіть скрізь і все Правду і ніщо більше як Правду. Бо хоча Правда зразу усім гірка, так все-таки згодом вона скрізь бере верх й стає солодкою спасителькою людства."

   Франка за життя одні побожно любили, інші боялись, а ще інші ненавиділи (така доля геніїв).  Коли Франків дух перейшов у інший вимір, люди стали менше знати його через замовчування правди, яку він відкривав їм. Найсокровенніші Франкові праці прирікали на забуття, інші піддавали ідеологічному кривотлумаченню.У пору тотального гніту більшовицької ідеології  І. Франка трактували як натхненного партійними ідеями "вічного революціонера", Великого каменяра. Бо інакше ж як мали пояснити появу його поетичного циклу  "Думи пролетарія"(1876-1886), поетичну збірку "З вершин і низин" (1887).  Хоч нині ці символи в їх колишньому пролетарському тлумаченні й сприймаються до певної міри як анахронізми, але за своєю сутністю вони далеко за межами примітивної революційної ідеології:

                                Вічний революцьонер -

                                Дух, наука, думка,воля, -

                                 Не уступить пітьмі поля...

    Франків "вічний революцьонер" - це дух особи, що незмінно спонукає людину до вищих сфер пізнання, до світла, до гідного життя.

    Будучи не лише пророком нашого національного відродження і визволення, а й аналітиком проблем української національної ідеї державотворення, в багатьох політологічних статтях і трактатах виступає  як проникливий знавець нашої доби.

    Мислитель і митець світового рівня, який вільно писав українською, польською, німецькою й перекладав із 14 мов,  багатогранна творча спадщина,  якого  налічує близько п'яти тисяч літературних творів та наукових праць зараз малодоступна. Адже навіть те, що було опубліковане в сувороцензурованих 20-томному зібранні творів у 50-х роках та 50-томному у 80-х роках 20-го століття, охоплює тільки дві третини  Франкової спадщини. До 150-річчя від народження І. Франка за держзамовленням у програмі  "Українська книга"  видані додаткові томи  до Зібрання  творів у 50-ти томах (тт. 51, 52, 53, 54) та Покажчик купюр до зібрання творів,  куди увійшли усі вилучені частини текстів. Одначе це ще далеко не охоплює всієї безцінної Франкової  спадщини.     Із радянських видань творів Івана Франка неможливо скласти правдивого уявлення про його державотворницьку діяльність, духовно- інтелектуальний потенціал, його правду, його ідеї, бо вони замовчувались, перекручувались, редагувались. 


    Найважливіші твори Івана Франка, які становлять теорію і практичну характеристику української національної ідеї і висувають наймодерніші завдання перед нею зібрані в книзі, яка видана за нових часів  і наша бібліотека має її в своєму фонді :
  

  Будівничий української державності: Хрестоматія політологічних статей Івана Франка / Упоряд. Д. Павличко.- К.:Вид. дім "Києво - Могилянська академія", 2006.- 640с.   
 
    




















Возняк С.М. У пошуках суспільного ідеалу (І.Франко і соціалізм). Монографія. - Івано-Франківськ, 2007. - 176с.

  

Панасенко Т.М. Іван Франко. - Харків :Фоліо, 2013.- 122с. 




Гундорова Т. Невідомий Іван Франко: Грані Ізмарагду. - К.:  "Либідь". 2006.- 360 с.; іл. 


При підготовці публікації використані такі  матеріали:

Гарасим Я. Іван Франко та основи нашої суспільності: давнє і нове//День. - 2011. - №150-151 (26-27 серпня). - С.21

Медвідь Ф. Іван Франко: "Ідеал національної самостійности"//Розбудова держави. - 1996. - №8. - С.33-36

Тихолоз Б. Франкова "школа політичного мислення"//День. - 2011. - №225-226 (9-10 грудня). - С.22

Шокало О. "...Нам пора для України жить"// Український світ. - 2006.- №1-6. - С.4-9



   
                

пʼятниця, 21 серпня 2020 р.

До Дня Незалежності України. Левко Лук'яненко - незламний патріот, автор Акту проголошення незалежності України





     Історичний день 24 серпня 1991 року було проголошено Днем Незалежності України. Цей день став національним святом нашого народу, а цю дату ми відзначаємо як державне загальнонародне свято.

    Сьогодні хочеться згадати і вшанувати  всіх  відомих і невідомих героїв, котрі своєю самовідданою боротьбою наблизили цю світлу мить незалежності, котрі поклали своє життя і здоров`я на вівтар української державності. 

    Безупинна боротьба за власну гідність і честь нації  впродовж усього життя, значна частина якого проходила в казематах, концтаборах чи на вигнанні  - доля апостолів правди і свободи поневоленої нації:  поетів, письменників, істориків, філософів. Саме така доля дісталася Тарасу Шевченку, Івану Франку, Дмитру Донцову, Миколі Міхновському, Михайлу Грушевському, В`ячеславу Липинському, Юрію Липі, Василю Стусу, Василю Лісовому,  В`ячеславу Чорноволу, Левку Лук`яненку...

   

"Середній на зріст, завжди спокійний і урівноважений, він носив пишні вуса, мав добрі сірі очі, і викликав мимовільну довіру до себе." (Гриць Гайовий)

    Його присудили до страти - тоді найвищу й уже виключну міру покарання, по деякому часі "гуманно" замінену на 15 років ув`язнення. Лук'яненко потерпів за те тільки, що, спираючись на офіційні дані радянської статистики та проголошене чинною тоді Конституцією право на самовизначення республік,  "злочинно" доводив, що самостійна Україна за будь-якої політичної влади була б розвиненішою й багатшою, ніж у складі Союзу. Це розцінювалось, як "зрада Батьківщини."

    Стриманий і делікатний в'язень, небагатослівний, але завжди точний  у формулюванні своєї  думки, спокійно відповідав: " Навіть якщо в усьому світі я залишусь один українець  - то й тоді боротимусь за вільну й незалежну Україну!"

    Народився Левко Григорович 24 серпня 1928 року в селі Хрипівці Городнянського району на Чернігівщині в родині Грицька й Наталки Лук'яненків першим з чотирьох дітей. Батько мав початкову освіту і був кмітливий до різного ремесла. Мати навчалась в гімназії, любила художню літературу. Любила співати й прищепила  любов до пісні синові. Гімн  "Ще не вмерла Україна" Левко почув уперше в дитинстві від матері.

    Пережив він і голод 33-го і  окупацію, ранню солдатчину,  прослуживши дев'ять років спочатку в Австрії, потім на Закавказзі, де здобув середню освіту при військовому гарнізоні. Далі був юридичний факультет Московського держуніверситету, по закінченні якого працював пропагандистом райкому партії й адвокатом на Львівщині і, нарешті - кайдани особливо небезпечного державного злочинця.

    Він витримав рівно п'ятнадцять років, після чого лічені місяці волі (яка то була "воля" - він напише пізніше у своєму нарисі "Рік свободи" ) - і нове десятирічне ув'язнення з засланням у Сибір - за те, що не зламався, не скорився, а добивався прав, гарантованих міжнародними угодами, для своїх, здебільшого вже геть збайдужілих, співгромадян.

   

    Повернувшись в Україну, після ув'язнення з радянських мордовських таборів, одразу поринув у бурхливе політичне життя, очоливши спочатку  правозахисну організацію - Українську Гельсінську спілку, потім Республіканську партію України. Продовжив активну боротьбу за незалежність і  ухвалення Верховною Радою Акту проголошення незалежності України. Був обраний народним депутатом України чотирьох скликань, кандидатом у Президенти.

    27 років життя у тюрмах і таборах, 4 голодування, 450 днів у карцерах та 23 тисячі кілометрів етапу. Бог вирішив віддячити...Але не тільки пану Левку, а й всім українцям. 24 серпня 1991 року Україна відновила свою незалежність. Саме на його день народження випала доленосна подія для нашої країни.

    І в останні дні, попри поважний вік, Левко Лук’яненко брав активну участь у житті держави. Мало хто знає, що частину своєї Шевченківської премії 2016 року він виділив на будівництво храму святителя Миколая Чудотворця у рідному селі Хотів на Київщині. Що від початку  війни на Донбасі він регулярно їздив на передову до наших захисників, а в останні дні працював над агітаційними та мотиваційними матеріалами для бійців.

    З кінця 80-х років Левко Лук’яненко почав літературну  діяльність. За життя він написав багато книжок. Найвідомішою роботою початку 90-х стала книжка "Сповідь у камері смертників", в якій він змалював свою боротьбу за незалежність України. В нашій бібліотеці є два видання цієї книги. Перше видання 1991 року зачитане "до дір".

     В 2016 році отримав Шевченківську премію за 13-томну книгу "Шлях до відродження", яку писав 27 років.

    Сам Левко Лук’яненко відзначав, що в просвітницькій роботі з розширення історичного знання про Україну дуже важливою є взаємодія дослідників, бібліотек, навчальних закладів, телебачення, кіно. «Стан нації залежить від рівня національної свідомості. Стан української нації є на надзвичайно низькому рівні», – констатував Левко Лук'яненко. Він вважав, що 13-томне видання може змінити цю ситуацію, адже вдумливе прочитання вміщених у ньому творів сприятиме перетворенню малоросів і хохлів в українців. Кожний читач знайде в ньому відповіді на запитання чому Україна є такою, якою ми її бачимо, чому її історичний розвиток відбувається саме так, а не інакше. «В цьому виданні багато спогадів про славних синів української нації. Деякі розповіді варті кінофільму. Окремі твори присвячено історико-філософському осмисленню дійсності, діяльності Української Гельсінської Групи, моїй діяльності на посаді Посла України в Канаді», – характеризував свій доробок Левко Григорович.

   Наша бібліотека має це 13- томне видання, подароване самим автором 11 травня 2018 під час останнього візиту до Чернігова," Безкоштовним курсам української мови", автором волонтерського проекту і координатором яких  є кандидат філологічних наук, директор Чернігівської міської ЦБС Людмила Зіневич. Вона й передала їх до фонду центральної бібліотеки ім. М. Коцюбинського.

   Нещодавно вийшла в світ книга "Вулиця причетних. Чернігівська справа Лук'яненка", презентація якої відбулась 16 серпня 2020 року у Чернігові на Зеленій сцені. Її авторка Віра Курико – журналістка. Найбільше працює в жанрі художнього репортажу й пише для Reporters.  В 2019 році Конкурс художнього репортажу ім. Майка Йогансена "Самовидець" оголосив  її переможцем за репортаж "Чернігівська справа Лук’яненка", а видавництво "Темпора" надрукувало її книгу:

Курико В. Вулиця причетних. Чернігівська справа Лук'яненка. – К.: Темпора, 2020. – 216 с.

   Ця історія — про звичайних радянських людей, яких система використала для повторного засудження дисидента Левка Лук’яненка, коли він мешкав із першою дружиною в Чернігові. Хто вони, ці люди? І чи пригадують свої на перший погляд непримітні дії та слова? І як ставляться до цих дій та слів нині: вважають їх самозахистом? А може, компромісом? Або пристосуванням? І чи готові вони сьогодні прийняти нові умови так, як прийняли попередні, й жити в місті, де одну з найважливіших вулиць можуть назвати на честь людини, якої так боялася радянська влада і до нищення якої залучила всіх, хто не противився?

   Книги Левка Лук'яненка та видання про нього представлені на виставці-персоналії "Він гідно проніс прапор боротьби" в читальному залі бібліотеки ім. М. Коцюбинського.  Якщо  бажаєте більше дізнатися про історію формування української держави, відновлення її незалежності, згадати тих, хто боровся за неї, тих завдяки кому вона стала можливою у 1991 році, запрошуємо ознайомитися з книгами з виставки "Незалежна Україна - на всі віки, на всі часи". 

    При підготовці публікації використані такі  матеріали:


1.  Лук'яненко, Л.Г. Вірую в бога і в Україну. - К.: Софія-А, 2007. - 308 с.

2.  Лук'яненко, Л.Г. Де ти, доле України?. - К., 2011. - 267с.

3.  Лук'яненко, Л.Г.  Духом i єством // Киiв . - 1995.-N9-10. - С.118

4.  Лук'яненко, Л.Г. Народження нової ери: Збірник статей. - Вид. 3-тє, випр. та доп. - Д.: АРТ-            ПРЕС, 2008 - 196с.

5.  Лук'яненко, Л.Г. Нацiональна iдея i нацiональна воля. - К., 2006. - 288с.

6.  Лук'яненко, Л.Г. Незнищеннiсть. - К.: МАУП, 2004. - 88с.

7.  Лук'яненко, Л.Г. Нюрнберг-2. - К: Нора-Прiнт, 2001. - 114с.

8. Лук'яненко, Л.  Проголошення самостійності України 1991 року // Голос України. - 2018. - 10        лютого (№ 28). - С. 4

9. Лук'яненко, Л.Г. Сповiдь у камерi смертникiв. - К.: журн. "Вiтчизна", 1991. - 124с.

10. Лук'яненко, Л.Г. Сповiдь у камерi смертникiв. / Вид. 4-тє. - К., 2011. - 136с.

11. Лук'яненко, Л.Г.  Шлях до відродження. Зібрання творів. У 13 томах. - К., 2014

Про нього:

1.  Він гідно проніс прапор боротьби: Левко Лук'яненко // Урядовий кур`єр. - 2018. - 10 липня (№ 126). - С. 3

2.  Левко Лук’яненко // Енциклопедія історії України: у 8 т. Т.6 :Ла-Мі. - К. : Наукова думка, 2009. – С. 297.

3.  Левко Лук’яненко // Енциклопедія Сучасної України. Т.18: Лт-Малицький. - Київ : [Інститут енциклопедичних досліджень НАН України], 2017. – С. 106.

4. Лауреатам - вітання, а до влади - питання: [ лауреати Шевченківської премії 2016 року] // Літературна Україна. - 2016. - № 10. - С.1

5. Судакова, Н.  Шляхом нескорених пішов у вічність Левко Лук'яненко // Літературна Україна. - 2018. - № 24. - С. 6

Інтернет-ресурс:

1. Лук'яненко Левко Григорович — Вікіпедія

https://uk.wikipedia.org/.../Лук%27яненко_Левко_Григоро..

2. Левко Лук'яненко: політв'язень і "батько незалежності" - BBC News ...

https://www.bbc.com/ukrainian/features-38587235

3. Левко Лук'яненко. Вічний революціонер | Українська правда

https://www.pravda.com.ua/articles/2018/04/18/7177986/

середа, 12 серпня 2020 р.

Компенсація працівникам за час ізоляції через COYID - 19



       ФОНД  СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ повідомляє, що кожна застрахована особа в разі контакту з  хворим на коронавірусну  хворобу має право отримати листок непрацездатності для ізоляції від COYID - 19 із метою упередити ризики поширення пандемії.

    Втрачений за час самоізоляції під медичним наглядом заробіток компенсує Фонд соціального страхування України. Фінансування допомог у разі ізоляції від коронавірусної хвороби здійснюється ФССУ за кошти фінансової допомоги, виділені з фонду боротьби з COYID - 19 відповідно до постанови уряду.

    Рішення про направлення на самоізоляцію під меднаглядом із видачею листка непрацездатності приймає лікар за наявності підстав - відкрити такий листок лікарняний на період карантину можливо у дистанційному режимі, за допомогою засобів телефонного зв`язку.

    Сума виплат від Фонду за час ізоляції становитиме 50% середнього доходу незалежно від тривалості страхового стажу і 100% середнього доходу - для медичних працівників.

 Докладніше  читайте в газеті "Праця і зарплата" №29(48) 5 серпня 2020 р., яка надійшла до читальної зали бібліотеки. Телефон для довідок: (0462) 77-51-20      

пʼятниця, 7 серпня 2020 р.

Національна книга пам`яті жертв голодомору 1932 - 1933 років в Україні. Чернігівська область

    
       7 серпня 1932 року за ініціативою Й. Сталіна  запроваджується   постанова Центрального виконавчого  комітету і Ради народних комісарів  "Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації за зміцнення суспільної (соціалістичної) власності", відома в народі як Закон "про п'ять колосків".  
    Сумнозвісний Закон став передвісником Голодомору. Він передбачав за розкрадання колгоспного майна (а таким вважалися навіть кілька колосків, які перезимували під снігом на полі) розстріл на місці та конфіскацію майна. За наявності пом`якшуючих обставин покарання передбачало 10 років ув`язнення в таборах. Амністія заборонялася. І це при тому, що за тодішнім законодавством навіть навмисне убивство каралося ув`язненням  до 10 років. А за крадіжку чужого майна давали до трьох місяців примусових робіт. 
   У 1932 - 1933 роках голодомор забрав життя більше семи мільйонів українців.
    Якими були масштаби  страшних "жнив скорботи"на Чернігівщині  - напевно встановити повністю вже неможливо. На превеликий жаль, імена тисяч жертв назавжди залишаться  невідомими. Невідомими, проте не забутими. Чи не кожна родина на Чернігівщині відчула на собі страхітливий удар Голодомору. Про це свідчать документи і спомини сучасників з усіх куточків Чернігівщини, які зібрані в книзі: 
    Національна книга пам`яті жертв Голодомору 1932 - 1933 років в Україні. Чернігівська область/ Український інститут національної пам`яті, Чернігівська обласна державна адміністрація, Чернігівська обласна рада; Редколегія: В.М. Хоменко та ін. - Чернігів: Деснянська правда, 2008. - 1060 с.
    До обласного тому Національної книги пам`яті увійшли мартиролог, добірка документів, свідчення очевидців ,а також додатки й покажчики. На підставі нововиявлених і маловідомих документів та матеріалів у книзі відтворено цілісну картину гуманітарної катастрофи, що спіткала  Чернігівську область, як і всю Україну.
  
    Книга  знаходиться у  фонді читальної зали  Центральної міської бібліотеки імені Коцюбинського. Довідки за телефоном: 77 - 51 - 20.
 
   

середа, 5 серпня 2020 р.

Як протистояти платіжному шахрайству

     
  
     Тижневик  "Пенсійний кур`єр"№30 24 липня 2020 року повідомляє, що триває інформаційна кампанія, котру ініціював Національний банк  з метою навчити громадян основних правил безпеки під час використання платіжних карток для безготівкових та онлайн-платежів.
    Кампанія почалася 7 липня і триватиме до кінця серпня.У ній беруть участь НБУ, Кіберполіція, найсолідніші банки і платіжні  системи України, мобільні оператори та інтернет-магазини, котрі через засоби масової інформації та на своїх сайтах розміщують рекомендації, дотримання яких дасть змогу уникнути платіжного шахрайства. 
    За    даними НБУ, минулого року в Україні сталося майже 72 тисячі випадків незаконних дій із платіжними картками. У середньому на одну незаконну операцію припадало 2100 грн. І хоча це на  на 16% менше, ніж  2018 року, загальна ситуація з платіжним шахрайством залишається напруженою, адже шахраї опановують нові  методи. Зокрема, доволі часто злочинці під виглядом працівників державних органів (соціального захисту, Пенсійного фонду тощо) обіцяють громадянам "карантинну" грошову допомогу і для  її одержання виманюють у людей конфіденційну інформацію про реквізити платіжних карток.
    НБУ  звертає увагу на те, що    понад  50%  шахрайств із платіжними картками відбувається під час інтернет операцій, і закликає бути особливо пильними, здійснюючи  оплату онлайн.
    Проконсультуватись щодо безпеки платіжних карток можна за телефонами гарячої лінії  НБУ 0-800-505-240. 
    Якщо шахраї вже отримали доступ до вашої платіжної картки, після її блокування вам обовя'зково потрібно звернутися в Кіберполіцію за номером 0-800-505-170 або онлайн за посиланням https://сyberpolice.gov.ua/. 
    Докладніше читайте в газеті "Пенсійний кур`єр"   № 30 24 липня 2020 року, яка       надійшла  до бібліотеки. Довідки за телефоном 77-51-20.