Через правову культуру - до громадянського суспільства

Вибрати мову

вівторок, 18 січня 2022 р.

15 січня - 30-та річниця ухвалення офіційної редакції Державного Гімну України

 

     30 років тому, у січні 1992-го, Верховна Рада ухвалила офіційну музичну редакцію Державного гімну України.    
     Гімн - це відбиття менталітету народу. Гімн "Ще не вмерла Україна"народжувався у поетичній конкуренції з такими відомими творами, як пісня І. Гушалевича  "Мир Вам браття", пісня Ю. Добривольського "Дай, Боже, в добрий час", пісенні твори Б. Духновича " Я русин", І. Франка "Не пора не пора", Ю. Федьковича "Нова Січ", О. Кониського "Боже великий, єдиний". 

    


Автором тексту вірша "Ще не вмерла Україна " є етнограф, письменник Павло Чубинський, музика - відомого галицького композитора Михайла Вербицького.

    Пісня на вірші Павла Чубинського була написана 1863 року. Публічне виконання майбутнього гімну відбулося 10 березня 1865 року у Перемишлі під час першого на західноукраїнських землях  шевченківського концерту ( Вербицький сам співав у хорі). Пісня швидко здобула популярність. У 1910 році пісня ще не вмерла Україна..." у виконанні відомого тенора Модеста Менцинського була записана на грамплатівку. 


   Як державний гімн уперше прозвучав 1917 року в добу УНР, хоча законодавчо його так і не затвердили. Ця пісня стала гімном УНР і ЗУНР у 1917 - 1920 роках, Карпатської України 1939-го  року. І в бою під Крутами, і на відкритті Української Академії наук, і під час проголошення Акту Злуки лунала велична "Ще не вмерла Україна". 
Потім твір був заборонений. За радянських часів кожна республіка мала свій гімн. "Ще не вмерла Україна ...", звісно, навіть не розглядали як варіант Гімну України, щоб не спричинити серед українців сепаратистських  настроїв. Державним гімном УРСР до 1991 року був вірш Павла Тичини "Живи, Україно, прекрасна і сильна", який поклав на музику Антон Лебединець.  

 


 15 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила музичну редакцію Державного Гімну, про що зроблено відповідний запис у статті 20 Конституції України . 6 березня 2003 року Верховна Рада ухвалила Закон "Про Державний Гімн України", змінивши перший рядок оригіналу "Ще не вмерла України і слава, і воля..". Затверджений Гімн України - це перший куплет і приспів Павла Чубинського. 

    Із 17 вересня 1991 року Українське радіо починає своє мовлення виконанням пісні-гімну  "Ще не вмерла Україна", а з 5 грудня того ж року вона вперше прозвучала у виконанні хору імені Верьовки на засіданні Верховної Ради України. 

пʼятниця, 10 грудня 2021 р.

10 грудня - Міжнародний День прав людини

    




     Згідно з Указом президента від 08.12.2008 року, з нагоди 60 - річниці проголошення Загальної декларації прав людини, в Україні проводиться Всеукраїнський тиждень права. Захід проводиться щороку в тиждень, що включає 10 грудня - Міжнародний День прав людини. Адже саме цього дня у 1948 році Генеральна Асамблея Організації Об`єднаних Націй прийняла Загальну декларацію прав людини. Нині чимало країн включають основні положення Декларації в своє базове законодавство і конституції.

10 грудня 2021 року Чернігівська міська центральна бібліотека імені М. М. Коцюбинського спільно з представниками Українського інституту національної пам’яті Сергієм Бутком та Сергієм Горобцем провели для школярів 11 класу ЗОШ №35 правопросвітницький захід на тему: «Права людини: вчора і сьогодні. Українська Гельсінська Група: 45 років від дня заснування».
Захід мав на меті поглибити й розширити знання учнів з історії виникнення та розвитку ідеї прав людини, підвищити рівень правової культури та поінформованість учнів щодо їхніх конституційних прав та обов’язків, можливостей їх реалізації та захисту.
«Людство на шляху утвердження прав і свобод людини пройшло тернистий шлях, крок за кроком обмежуючи всевладдя держави, поширюючи принцип рівноправності на все більше коло осіб та відносин між ними. Часто саме боротьба за права людини, за нові й нові ступені свободи ставала каталізатором змін у суспільно-політичному житті тієї чи іншої країни, вела до нового осмислення ролі людини в її відносинах з суспільством та державою», - зазначив співробітник Українського інституту національної пам’яті Сергій Бутко.
Про діяльність Української Гельсінської Групи, яка ставила своїм завданням знайомити громадян України з Декларацією прав людини ООН та сприяла виконанню в Україні постанов Декларації, виступала на захист переслідуваних за переконання, давала їм моральну та юридичну допомогу і домагалася від влади здійснення права на вільний обмін інформацією та ідеями розповів школярам співробітник Українського інституту національної пам’яті, кандидат історичних наук Сергій Горобець. «Підтверджена фактами значущість українських дисидентів не викликає сумнівів. Жертовність цих хоробрих чоловіків і жінок свідчить про незламний дух української нації».
Школярам продемонстрували відео презентацію «Українська гельсінська група у схемах і персоналіях», відеоролик «Вони знали, що підписують собі вирок», підготовлений Українським інститутом національної пам’яті до 45-річчя заснування Української Гельсінської групи та запропонували ознайомитися з книгами виставки «ПРАВА ЛЮДИНИ: ІСТОРИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ». «Адже тільки маючи під рукою першоджерела, молоде покоління знатиме правдиву історію нашої боротьби за права людини і за право українського народу на незалежність, - сказав Сергій Бутко.
Оксана Соловей, викладач історії та права ЗОШ №35 побажала присутнім: «Хай наші права і свободи починаються з нашого дотримання їх по відношенню до наших ближніх! Адже слідуючи принципам поваги та активної громадянської позиції ми будуємо майбутнє не тільки для нас самих, але і для наших нащадків».
Завершуючи захід, Сергій Бутко побажав учням-випускникам активної життєвої позиції, поваги до Законів України, розуміння важливості їх дотримання. Бути толерантними, свідомими особистостями, захищати і примножувати надбання Незалежності!







середа, 1 грудня 2021 р.

1 грудня - 30-та річниця Всеукраїнського референдуму за Незалежність

     


24 серпня 1991 року Верховна Рада України ухвалила Акт Незалежності, яким проголосила незалежну Українську державу. Тоді ж Рада постановила внести цей Акт на затвердження на Всеукраїнський референдум. 

    1 грудня 1991 року відбувається Всеукраїнський референдум, участь у якому беруть 84,18 % всіх виборців, із яких 90,32 % підтверджують "Акт проголошення незалежності України". Бюлетень референдуму містив текст Акта проголошення незалежності України і запитання: "Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?"із двома варіантами відповіді: "Так, підтверджую" або "Ні, не підтверджую". Одночасно Верховна Рада України прийняла спец. звернення  "Шановні співвітчизники", в якому закликала громадян України підтримати Акт проголошення незалежності України: "Співвітчизники! Будьмо єдині в прагненнях наших, в розбудові незалежної державності України ! Наша земля пережила багато кривд і страждань, неволі, лихо засівало її - тож 1 грудня сама історія дає нам шанс, можливо останній, стати справжніми громадянами, творцями своєї держави, будівниками "власної хати", де панують "своя правда, і сила, і воля". 

    Референдум пройшов в усіх  27- ми адм. регіонах України: 24-х областях, 1 автономній республіці та 2-х  містах зі спец. статусом. У голосуванні взяли участь 31 891 742 виборці, або 84,18 % тих, хто мав право брати участь у референдумі та виборах Президента України (37,8 млн. громадян). На підтримку незалежності висловились 28 804 071 громадянин, або 90,32% тих, хто брав участь у голосуванні. Позитивну відповідь дає населення всіх областей України (Чернігівська обл. - 93,74, у Києві - 92,87) і Криму, незалежно від національного складу.

    Одночасно пройшли і перші президентські вибори, на яких переміг Леонід Кравчук, обраний першим президентом.

   


Цим самим Україна остаточно зриває процес підписання нового союзного договору, який так довго готував Михайло Горбачов. Президент країни, якої на той момент уже фактично не  існує, досі сподівається, що йому вдасться зібрати всіх колишніх сателітів під своєю орудою. А оскільки Україна виявляється чи не найупертішою, то саме на неї починає здійснюватися тиск. Зокрема Горбачов періодично телефонує Кравчукові й наполегливо переконує: Україні не до снаги побудувати власну економіку, адже остаточний розвал колишнього СРСР обов`язково призведе до розриву економічних зв`язків. Проте результати референдуму знаменують повноправне входження України до світового співтовариства вільних держав. Починається хвиля дипломатичного визнання України як незалежної держави. 2 грудня Україну визнали  Канада і Польща, 3-го - Угорщина, 4-го, коли ЦВК підвела підсумки плебісциту, - Латвія і Литва. 5-го - Російська Федерація, Аргентина, Болгарія і так далі.
 
         5 грудня Верховна Рада проголосила в «Посланні до парламентів і народів усіх країн»: «Договір 1922 року про утворення Союзу РСР Україна вважає відносно себе недійсним і недіючим».


   


Вже за тиждень, 8 грудня, у Білорусі керівники України, Росії і Білорусі підписали Біловезьку угоду - про ліквідацію Союзу Радянських Соціалістичних Республік, до якого тоді ще входили ці нові незалежні держави. Кравчук, Єльцин і Шушкевич підписали цей документ, потім ратифікований парламентами, від імені своїх держав, адже самі ці держави й були засновниками, утворили СРСР у 1922 році.      

                    

Під час демократичного волевиявлення 1 грудня 1991 року український народ підтвердив прагнення жити в суверенній державі та заклав підвалини для державотворчих процесів у незалежній Україні. Демократичні перетворення – результат відновлення незалежності та референдуму 1 грудня 1991 р.

                                        Список використаних джерел

Енциклопедія історії України: У 10 т. / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. - К. : Наук. думка, 2012.

Т. 9 : Прил.-  С.- 2012. - С. 181.

Шаповал Ю. І.

Держава : ілюстрована енцикл. України. - К.: Балтія-Друк, 2008. - 160 с.: іл.

Україна. Нова епоха: 1991. - К.: КМ Publishing, 2011. - 352. : іл.  

вівторок, 23 листопада 2021 р.

НАША СВОБОДА НЕ ДАЛАСЯ ДАРМА. До 45-річчя Української Гельсінської групи

 

       


 Відзначаючи  День Свободи і Гідності вшановуємо величезну справу, яку зробили правозахисники-дисиденти Української Гельсінської Групи (УГГ) у відстоюванні в колишньому СРСР положень Заключного акту Гельсінських угод та норм загальної Декларації прав людини. Вони, як політичний криголам проламали стіну страху, якою була наскрізь просякнута свідомість населення радянської України, проклали дорогу масовим демократичним рухам і організаціям, мужньо понесли національну ідею державної незалежності українського народу. Їх було мало, але вони розбили інформаційну блокаду навколо України. Вони збирали й поширювали інформацію про порушення прав людини, а радянська влада визначила їх як «особливо небезпечних злочинців».

    У рік 45-річчя створення Української Гельсінської групи в Україні згадаємо її засновників: генерал армії ПЕТРО ГРИГОРЕНКО, фронтовик, письменник і філософ МИКОЛА РУДЕНКО, хімік ОКСАНА МЕШКО, письменник-фантаст ОЛЕСЬ БЕРДНИК, юрист ЛЕВКО ЛУК’ЯНЕНКО, мікробіолог НІНА СТРОКАТА, інженер МИРОСЛАВ МАРИНОВИЧ, історик МИКОЛА МАТУСЕВИЧ, учитель ОЛЕКСА ТИХИЙ, юрист ІВАН КАНДИБА.  

   


       Практично всі члени УГГ - а до кінця 1980-их про свою приналежність до організації оголосила 41 людина - були заарештовані, часто за сфабрикованими кримінальними обвинуваченнями, і засуджені на максимальні строки. Не встигала людина заявити, що вона правозахисник, як опинялася за гратами. Загальний термін ув’язнення членів УГГ за відстоювання прав людини – 550 років, із них 170 – за участь в організації. Четверо загинули у таборі особливого режиму - це Олекса Тихий, Юрій Литвин, Валерій Марченко та Василь Стус. Ще один член УГГ Михайло Мельник наклав на себе руки напередодні неминучого арешту 9 березня 1979 року.

 


 «День заснування організації – 9 листопада. Саме цього дня 1976 року в Москві на квартирі дисидента Олександра Гінзбурга зібралися іноземні журналісти. В їх присутності колишній фронтовик, письменник Микола Руденко оголосив про створення Української Гельсінської Групи. Це була друга в СРСР (після Московської) правозахисна організація, яка відкрито боролася з порушенням прав людини. Пізніше такі спілки з’явилися в Литві, Грузії, Вірменії», – наголошує Інститут національної пам'яті України.

   


 До кінця 1980 р. УГГ оприлюднила 30 меморандумів, декларацій, маніфестів, звернень та інформаційних бюлетенів про проблеми політичних, економічних та духовних особливостей українців, захисту прав людини. Зрештою діяльність членів УГГ стала одним із чинників розвалу СРСР.

Використані фото з інтернет-ресурсу "Радіо Свобода". 

Книги з фонду читального залу Чернігівської міської центральної бібліотеки ім. М. Коцюбинського.


  

  До 45-річчя створення Української Гельсінської групи Український інститут національної пам'яті презентував історично-пізнавальний ролик «Вони знали, що підписують собі вирок». https://www.youtube.com/watch?v=mvgK4jT0-yI&feature=emb_imp_woyt


субота, 28 серпня 2021 р.

Музичний світ Івана Франка.

                                                                        

                                                                                


Пісня і праця - великі дві сили,
 Їм до скону я буду служить                                                                                                                                                               І.Я.Франко

     Ім`я Івана Франка стоїть серед імен найвидатніших письменників і поетів світу. Його художня спадщина - різноманітна й багата. Це філософські поеми і ліричні мініатюри, алегоричні казки і сповнені життєвої правди повісті та драми. Вони стали  джерелом натхнення для композиторів, літературною основою музичних  творів найрізноманітніших жанрів і форм.    На тексти Івана Франка написано багато романсів, пісень і хорів. З героями письменника ми можемо зустрітися не лише на сторінках його книжок: багато з них дістало друге життя в операх, балетах, кантатах.

    Іван Франко був чудовим знавцем українського фольклору та справжнім цінителем музичного мистецтва. Музичний фольклор вливався у його літературну творчість. В основу свого найвидатнішого драматичного твору - пєси "Украдене щастя" - він поклав сюжет народної пісні "Про шандаря". П`єса відкривається піснею "Ой там за горою, там за кремінною". А в незакінченій повісті "Дріада" саме з пісні "Плине качур по Дунаю" починається зав`язка сюжету. В дусі народної пісні написаний Франком цілий ряд ліричних поезій, що увійшли до збірки "Зів`яле листя". Він збирав і вивчав народні пісні, глибше пізнаючи через них життя народу, його психологію. Іван Франко записав більше 400 пісень  і близько 1300 коломийок. Його фольклористичний науковий доробок охоплює близько 50 грунтовних досліджень(серед них чільне місце посідає монографія "Студії над українськими народними піснями",1913). 

    Народна пісня стала для Франка провідником у велике мистецтво, з нею розпочав він своє поетичне життя. Першим надрукованим твором сімнадцятирічного юнака був сонет " Народна пісня".  Саме слово "пісня" звучить у творах І. Франка як символ величного, священного, як віщий голос розуму і душі. Мабуть важко знайти влучніший вислів, що свідчив би про ставлення Івана Франка до народної пісні, ніж вислів С. Людкевича:" Він умів відшукати в ній душу."

      Народна пісня супроводжувала письменника в різні моменти його життя. Письменник залюбки наспівував під час праці над своїми поетичними творами чи науковими розвідками. Це відзначають у своїх спогадах Василь Стефаник, Михайло Яцків, Ярослав Ярославенко.  Письменник ніколи не займався музикою як професіонал. Однак він, безперечно, мав до неї неабиякий  хист. Пісні записані з голосу Івана Франка, увійшли в збірники й праці трьох найвидатніших діячів української фольклористики: Миколи Лисенка, Климента Квітки і Філарета Колесси. Першим відкрив талант Івана Франка-пісняра Микола Лисенко. Він записав від Франка  понад 20 пісень. К. Квітка записав від  Франка 32 наспіви. Тексти зі співу пісень Івана Франка записувала також Леся Українка. 

    Поет не тільки любив народну пісню, а й знав, цінував, збирав і поширював її.  

     У 1894 році Іван Франко організував у Львові Комітет для запису, вивчення і публікації народних пісень. Тут під керівництвом поета працювали композитори С.Людкевич, Ф. Колесса, О. Нижанківський; фольклорист О. Роздольський, В. Гнатюк; письменник М. Павлик.

  


 
 На основі віршів, повістей, драматичних творів І. Франка створене велике число солоспівів і хорів, кантат і симфонічних полотен. Серед них такі перлини української вокальної лірики, як "Безмежнеє поле" М. Лисенка, " Розвійтеся з вітром" Я.Степового та "Ой, ти, дівчино з горіха зерня"А. Кос-Анатольського, хорові мініатюри "Місяцю-князю"Я.Ярославенка та "Червона калина чого в лузі гнешся?" Б. Фільца. Особливе місце у класичній спадщині належить безсмертному гімнові "Вічний  революціонер" Миколи Лисенка.

    Відданість Івана Франка народному мистецтву,  активна діяльність у галузі музичної фольклористики, наукові дослідження і розвідки були вагомим внеском у подальший розвиток науки про народну музику і утвердження слави народної пісні. Іван Франко залишив слід в історії музичного мистецтва як видатний науковець-дослідник, фольклорист, критик-публіцист.

 Музична Спадщина Івана Франка стала цінним надбанням духовної культури нашого народу. 

четвер, 26 серпня 2021 р.

23 серпня - День Державного Прапора України



     Державний прапор України  - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів (Стаття 20 Конституції України).

     24 липня 1990 року за рішенням президії Київської міськради 21-го скликання над будівлею міськради на Хрещатику поруч із  державним прапором УРСР підняли синьо-жовтий прапор. Це сталося через тиждень після прийняття Верховною Радою УРСР Декларації про державний суверенітет України. Над Верховною Радою національний синьо-жовтий прапор підняли 4 вересня 1991 року

    28 січня 1992 року цей прапор став державним.


  

пʼятниця, 13 серпня 2021 р.

Славетні українці. Борець греко - римського стилю Жан Беленюк - олімпійський чемпіон!

 


    Олімпіаду в Токіо завершено. Україна має 19 відзнак: золоту, 6 срібних і 12 бронзових медалей. Мультимедалістів у нас кілька. І серед них - каноїстка Людмила Лузан, яка здобула "срібло"і "бронзу". Саме їй доручили нести прапор країни на закритті Олімпіади. Справедливе визначення, що кожна нагорода - на вагу золота, але офіційно медалевий залік рахується лише за кількістю здобутих золотих відзнак.

    Чемпіон у нас один -  блискучий борець греко-римського стилю Жан Беленюк!

    У дитинстві Жан займався футболом, баскетболом, карате, українськими народними танцями. Закінчив київську школу №271. Боротьбою почав займатися з 2000 року, куди його намовив записатися друг, який вже там займався. У дитинстві колір його шкіри (мати - українка, батько - громадянин Руанди) часто був приводом для глузувань, але він не реагував на образи, не опускався до рівня кривдників. Вважає, що це лише загартувало його, навчило володіти собою. 

. Київський хлопчик багато працював, був цілеспрямованим, і поступово, але упевнено, крокував до перемоги. Спочатку  став чемпіоном Європи, виграв "срібло" на Олімпіаді-2016 у Ріо.

    І от тепер у Токіо  Жан Беленюк  здобув для України золоту медаль. У фіналі українець зустрівся з угорцем Віктором Лерінцом і спочатку програвав йому бал. Але потім провів фірмову блискавичну атаку і переміг - 5:1! Здобув першу  золоту медаль для України на цих  Іграх.

    Чемпіон з українським прапором просто на килимі вшкварив гопака. А потім не приховував сліз радості.У цей час найбільше за всіх за сина раділа його мама Світлана - найвірніший друг і    порадниця, а з нею - і вся Україна. Ми вдячні атлетові за цю видатну перемогу. (Голос України, №147, 2021).

    Голова Верховної Ради України Дмитро Разумков привітав Жана Беленюка з перемогою: "Перша золота медаль для України на Олімпіаді в Токіо. Вітаю колегу по парламенту Жана Беленюка з фантастичною перемогою! Важлива перемога для нашої держави! Так тримати!"

    Чемпіон сказав, що хоче відпочити. І переключиться на політичну діяльність, адже він - ще й народний депутат України, перший заступник голови Комітету Верховної Ради з питань молоді і спорту у Верховній Раді України.

    Інформація за матеріалами газет, що надійшли до читальної зали Чернігівської міської бібліотеки ім. М. Коцюбинського.

    Голос України  №147, 5 серпня, 2021.

    Голос України №150, 10 серпня, 2021.

    Слово просвіти №32,  12-18 серпня, 2021.