ВІТАЄМО З ДНЕМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ!

35 РОКІВ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ: МИ З ТОБОЮ ОДНІЄЇ КРАЇНИ

ВІТАЄМО З ДНЕМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ! 

День Незалежності України - особливе свято для кожного українця. Незалежність – це дух свободи, притаманний українцям, дух, що допомагає виборювати свободу сотні років, це відчуття свободи у країні, де ти живеш, це можливість вільного розвитку, це можливість говорити українською. Це найцінніше, що у нас є. 

Ми з тобою однієї країни. Однієї історії. Однієї боротьби. Однієї мрії — жити у вільній, сильній, незалежній Україні. Тому обов’язково маємо вистояти попри все.

Цього року Україна відзначає 35-ту річницю Незалежності — 35 років боротьби за право бути вільною державою, роки становлення, випробувань, досягнень і незламної віри у власне майбутнє. Сьогодні ця дата набуває особливого змісту, адже свою незалежність український народ щодня відстоює у війні з російським агресором.

Червоний хрестик традиційної української вишивки на символічному зображенні творить наш Тризуб і огортає контури України. Це більше, ніж орнамент. Це наш генетичний код, що зшиває покоління, міста й долі в єдине ціле. Це пам’ять про минуле, сила сьогодення та віра в майбутнє. Саме ці цінності допомагають нам вистояти й залишатися єдиними, де б ми не були.

Наш абсолютний здобуток, наша перемога - це здобуття державної незалежності. Ми відновили державну самостійність і стали засновниками сучасної держави Україна, держави українського народу.

Українці намагалися відстояти власну державу щонайменше з часів Київської Русі, а пізніше — козацької доби, коли Гетьманщина фактично функціонувала як автономна політична одиниця з власним військом, судочинством і дипломатією. У 1918 році Центральна Рада своїм IV Універсалом проголосила Українську Народну Республіку повністю самостійною державою — цей документ на десятиліття став символом для наступних поколінь борців за незалежність.

24 серпня 1991 року Верховна Рада УРСР ухвалила Акт проголошення незалежності, а 1 грудня народ підтвердив його на референдумі з приголомшливими 90,32 % «за». Сьогодні, у 2026-му, ми відзначаємо 35 років не лише державного суверенітету, а й безперервної боротьби за право бути собою — від економічних штормів 1990-х до повномасштабної війни, що стала найжорстокішим випробуванням. 35-річчя — це нагадування, що незалежність не дарують раз і назавжди, її щодня виборюють.

Від 2014 року Україна веде справедливу війну за збереження незалежності, за право на вільний європейський вибір, за суверенітет і територіальну цілісність. Війна в Україні та за Україну не почалася зненацька. Вона тривала всі роки нашої незалежності, але була прихованою і  непомітною і перебувала в інертному стані. Повномасштабний напад став черговою спробою РФ зламати Україну, перетворити суверенну державу на подобу, а її народ – на «насєлєніє», подібне до російського. 

Українці вистояли, а наша армія продовжує доводити, що за багатьма параметрами вона є еталоном ведення військової справи в умовах протистояння агресору, який кількісно та ресурсно переважає.

Війна загартувала й згуртувала нас. У найважчі часи нашої історії українці об’єднувалися для відсічі ворогові, масово ставали на захист рідної землі. Наша готовність до спротиву є вирішальною запорукою перемоги. Героїчний опір українців – це не лише боротьба за фізичне виживання Українського народу та свободу країни. У цій війні Україна захищає своє право на існування, національну ідентичність, європейський вибір і цінності.

Сьогодні Україна стримує агресію ворога завдяки зусиллям на військовому, інформаційному фронтах, а також міжнародній допомозі. Але передусім ми вдячні нашим мужнім і стійким захисникам і захисницям.

Ми пам’ятаємо кожного Героя, який віддав життя за свободу й незалежність України  і схиляємо голови перед їхнім подвигом. Дякуємо кожному  хто сьогодні захищає нашу державу, допомагає війську, рятує людей і своєю щоденною працею зміцнює Україну.

Поки ми працюємо, навчаємося, виховуємо дітей, будуємо плани та готуємося зустріти річницю Незалежності, вони без перепочинку зі зброєю в руках боронять Україну, стримують ворога й виборюють право українського народу жити у вільній, незалежній державі під синьо-жовтим прапором.

З нагоди святкування 35-річчя Незалежності України, читальна зала бібліотеки підготовила книжково-ілюстративну виставку, де представлені книги про боротьбу нашого народу за державність.

За матеріалами Українського інституту національної пам'яті 

Бібліотека працює  щоденно, окрім неділі, з 10-18:00.

ДО 30-Ї РІЧНИЦІ ПРИЙНЯТТЯ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ

 

28 червня 2026 року Україна відзначає одне з найважливіших державних свят – День Конституції України – Основного Закону держави, яким закріплено основи суспільного ладу, державний устрій, систему, порядок утворення, принципи організації і діяльності державних і самоврядних органів, права та обов’язки громадян.

Сьогодні, в умовах повномасштабної війни росії проти України і численних злочинів окупантів, ми як ніколи розуміємо важливість цінностей, закладених у Конституції України, та необхідність їх захисту і збереження для майбутніх поколінь.

З нагоди відзначення ювілейної дати прийняття Конституції центральна бібліотека імені М.М. Коцюбинського запрошує ознайомитися з виданнями з історії та розвитку українського державотворення, конституційного права та прав людини, які представлені у фондах бібліотеки.

До уваги користувачів:

– книжкова виставка «Конституція – основа державотворення» (читальна зала, 2-й пов.).

Основний закон нашої держави має глибокі корені в історії, а так звана Конституція Пилипа Орлика була найпрогресивнішим документом своєї доби.

Крах радянської імперії став крахом і основного закону, який, попри всі піднесені епітети, узаконював тоталітаризм і був непридатним для побудови правового, демократичного суспільства.

Новітній конституційний процес нерозривно пов’язаний із відновленням української державності. Творення Конституції розпочалося із ухваленням Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року. З розпадом СРСР та ухваленням Акта проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року національна законотворчість активізувалася.

Протягом 1990-1996 років було запропоновано близько 15 різних варіантів Конституції. Конституція України була ухвалена після безперервного засідання парламенту, яке тривало майже добу. Ухвалення Верховною Радою України 1996 року Основного закону стало важливою віхою українського державотворення.

«Є Конституція!» - такими були перші слова Олександра Мороза, який тоді обіймав посаду голови Верховної Ради України. 21 червня 1996 року було прийнято доповнення Олександра Мороза про виключне право українського народу визначати та змінювати конституційний лад. Таке право не може бути узурповане жодним з державних органів та владою.

За матеріалами Українського інституту національної пам'яті

135 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ

 

14 червня 1891 року – у селі Зашкові біля Львова народився Євген КОНОВАЛЕЦЬ, один із борців за незалежність України в ХХ ст. Він створив і став командиром найбоєздатнішої військової частини Армії УНР – корпусу Січових стрільців, став засновником Української Військової Організації (УВО), очолив Організацію Українських Націоналістів (ОУН).

«У великій світовій драмі наших днів ми маємо до вибору: або бути творцями, або жертвами історії», – говорив провідник ОУН та УВО Євген Коновалець.

Він не мав військової академії за плечима — він був студентом юридичного факультету, коли його мобілізували до австро-угорського війська на початку Першої світової. Проте це не завадило йому стати легендарним командиром Січових Стрільців і полковником Армії УНР.

Поразка національно-визвольних змагань 1917—1921 рр. та чотиристороння окупація України спонукали Коновальця до пошуку нових методів боротьби за незалежність України. 1920 року в еміграції він заснував Українську військову організацію (УВО) — підпільну структуру, що ставила за мету боротьбу за незалежність України збройними методами. УВО діяла переважно на Галичині (під польською окупацією), проводила саботажі, диверсії і терористичні акції проти польської адміністрації.

За ініціативою Євгена Коновальця на одній з нарад УВО було вирішено створити єдину революційну організацію, діяльність якої ґрунтувалася б на націоналістичній ідеології та поширювалась на всі українські терени. Таку організацію було створено 28 січня – 3 лютого 1929 року на конгресі у Відні. Головою проводу Організації Українських Націоналістів (ОУН) було обрано Євгена Коновальця. Завдяки кропіткій та наполегливій праці йому вдалося суттєво зміцнити позиції ОУН, поширити її мережу на терени Галичини та підсовєцької України, залучити до її лав багатьох представників української еміграції та встановити контакт з політичними колами Литви, Великої Британії, Німеччини, Іспанії, Італії та низки інших країн. Таким чином ОУН розбудувала свою організаційну структуру і мала осередки практично по усій Європі.

Ще протягом 1920-х років Москва організувала 4 замахи на його життя. Сталін особисто ненавидів Коновальця, вважав його своїм злим ворогом і затвердив план вбивства — операцію «Ставка», яку виконав агент НКВС Павло Судоплатов. Коновальця вбили 23 травня 1938 року. Московський агент вручив йому коробку цукерок, яка вибухнула, коли полковник її відкривав.

Похований в Роттердамі на цвинтарі Кросвейк.

Загибель Коновальця спричинила кризу в ОУН. Після його смерті організація розкололася: у 1940 році виникли ОУН(м) (мельниківці) і ОУН(б) (бандерівці). 

Його життя – приклад безкомпромісної боротьби де він до останнього подиху був вірний обраній меті, якого не зупиняли ні війни, ні полон, ні еміграція. У незалежній Україні ім’я Євгена Коновальця реабілітоване і вшановане. На його честь названо вулиці у Львові, Києві та інших містах.

Запрошуємо ознайомитися з книгами про цю видатну особистість.

Бібліотека працює  щоденно, окрім неділі, з 10-00 до 18-00.

Українському інституту національної пам’яті - 20 років

УКРАЇНСЬКОМУ ІНСТИТУТУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАМ'ЯТІ - 20 РОКІВ

Цього року Український інститут національної пам'яті (УІНП) відзначає свій 20-річний ювілей. Він був створений у 2006 році як ключовий орган з реалізації державної політики відновлення та збереження національної пам'яті. 

Насамперед, діяльність Інституту спрямована на популяризацію в Україні та світі об’єктивної та справедливої історії. Виставки, наукові заходи, книжки, освітні проєкти, дослідження та важливі суспільні ініціативи – два десятиліття роботи для збереження нашої пам’яті. Пам’ять допомагає нам розуміти, хто ми, звідки прийшли і чому стоїмо.

Положення про Український інститут національної  пам’яті затверджене постановою Уряду від 5 липня 2006 року 927 деталізує напрямки роботи Інституту, окреслює його структуру та нормативно-правову діяльність.

Відповідно до положенння Інститут національної пам’яті організовує виконання актів законодавства з питань, що належать до його компетенції, здійснює контроль за їх реалізацією, узагальнює практику застосування законодавства, розробляє пропозиції щодо його вдосконалення і в установленому порядку виносить їх на розгляд Президента України та Кабінету Міністрів. Крім того, Інститут видає накази, розробляє і видає нормативно-правові акти, організовує та контролює їх виконання.

Основними завданнями Інституту є: реалізація державної політики у сфері відновлення та збереження національної пам'яті Українського народу, а саме:

• організація всебічного вивчення історії українського державотворення, етапів боротьби за відновлення державності та поширення відповідної інформації в Україні та світі;
• здійснення комплексу заходів з увічнення пам'яті учасників українського визвольного руху, Української революції 1917—1921 років, воєн, жертв Голодоморів 1921—1923, 1932—1933, 1946—1947 років та політичних репресій, осіб, які брали участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, а також в антитерористичних операціях;
• організація дослідження історичної спадщини та сприяння інтеграції в українське суспільство національних меншин і корінних народів;
• популяризація історії України, її видатних особистостей;
• подолання історичних міфів та ін.

Щиро вдячні регіональному представнику УНІНП в Чернігівській області Сергію Бутку за cпівпрацю з бібліотекою: лекції, презентації важливих історичних видань та подаровані книги від Українського інституту національної пам’яті. За ці роки їх маємо у фонді бібліотеки чимало. На фото представлені книги, подаровані цього року.

Запрошуємо завітати до нас, щоб на власні очі побачити подаровані Українським інститутом національної пам’яті видання та зануритися в історію.

24 лютого - Національний день молитви

НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕНЬ МОЛИТВИ

У 2025 році Постановою Верховної Ради в Україні установлено Національний День молитви, який відзначається 24 лютого. Вибір дати не випадковий.

24 лютого — день, який назавжди змінив кожного з нас. День початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. 4 роки болю й втрат. 4 роки боротьби. І водночас — 4 роки неймовірної сили, віри та незламності українського народу.

Основні мотиви національної молитви: захист та мир, єдність, відродження.

Національний день молитви — це ще одна нагода нагадати світу й самим собі про силу українського духу, про нашу єдність у найважчі часи та про те, що правда й світло завжди перемагають темряву. У цей день зберемося разом, щоб об’єднатися в молитві — за Україну, за наших Захисників і Захисниць, за мир, за життя, за майбутнє. Щоб підтримати одне одного. Щоб відчути єдність.

По всій країні в цей день відбудуться молитовні заходи в храмах, на площах і в родинних колах. Священнослужителі разом із мешканцями піднесуть молитви за Україну, за душі полеглих героїв, за тих, хто зараз на передовій, прохання про духовне та державне відродження. Ми разом, ми пам’ятаємо, ми віримо — і ми вистоїмо.

Бібліотека закликає кожного долучитися до цієї спільної молитви, щоб разом підтримати наших захисників і захисниць, нашу державу й одне одного. Разом у молитві. Разом у силі. Разом — до перемоги та миру.

Молімось у єдності за нашу рідну Батьківщину!

До Дня Національної молитви та вшанування пам’яті полеглих у російсько-українській війні читальна зала бібліотеки підготував книжково-ілюстративну виставку. На ній представлені сучасні видання  військової тематики. Ці розповіді фіксують події разом з переживаннями та історіями очевидців, їхніми емоціями і долями. З цих книг ви дізнаєтеся про перші місяці повномасштабного вторгнення, зокрема і про події на Чернігівщині, яка стала північним форпостом на шляху агресора, оборону Київа, окупацію Маріуполя, Херсона, про запеклі бої на Донбасі.

Запрошуємо до перегляду.

Бібліотека працює  щоденно, окрім неділі, з 10-00 до 18-00.

ДОВІДКОВО:

З історії відомо немало прикладів, коли загальнонаціональна молитва міняла хід історії.

Через чотири дні після того, як Вінстон Черчилль став прем'єр-міністром у травні 1940 року, він затвердив національний день молитви. Схвильовані новинами про наступ Німеччини на Британський експедиційний корпус (BEF) у Бельгії та Франції, люди по всій Британії стікалися до своїх місцевих церков і каплиць. Через п'ять днів до країни дійшла звістка про успішну евакуацію британської армії з Дюнкерка. 

«Ви мене запитаєте, який же наш політичний курс? Я відповім: вести війну на морі, суші і в повітрі, з усією міццю і силою, яку дає нам Бог; вести війну проти жахливої тиранії, яка перевершує будь-який людський злочин» Прем’єр-міністр Великої Британії 1940-45 рр. Вінстон Черчилль.

6 червня 1944 року в прямому ефірі радіо президент США Франклін Рузвельт закликав своїх співгромадян приєднатися до нього в молитві, коли американські війська висадилися в Нормандії, розпочавши одну з найнебезпечніших і найскладніших битв Другої світової війни. Текст молитви був опублікований заздалегідь, щоб американці могли продекламувати його разом з ним.

Микола Руденко - поет, філософ, дисидент, правозахисник

19 ГРУДНЯ - 105 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ МИКОЛИ РУДЕНКА 

Герой України, видатний український письменник, дисидент, філософ, правозахисник, перший голова Української Гельсінської спілки, борець за незалежність, політв'язень радянських таборів, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка.

Моїх чуттів розвіяна руїна

Нагадує в пісках померлу річку.

Та є ще Бог…

І є ще Україна…

Для них я збережу у грудях свічку. 

 Микола Руденко

Сходинки життя: син луганського шахтаря, фронтовик, політв’язень, дисидент, очільник Української Гельсінської групи.

«Руденко – це справді, без перебільшення непересічна постать. Дисидент, що взагалі не схожий на дисидентів, якими ми їх собі зазвичай уявляємо. Він виглядав не так. Він говорив не так. Він був зовсім не політичний в особистому спілкуванні. І водночас він був справжнім дитям свого регіону, Донбасу, і свого часу. Він не боявся говорити, що був сталіністом і комуністом, який помилявся і визнав свої помилки. Це був справжній філософ, який мислив категоріями, придумував концепції, народжував ідеї. Кому були потрібні ідеї, як побудувати ефективну економічну модель, коли йшлося про тотальне «купи-продай», розграбування народної власності, власне збагачення? Тому він писав для майбутнього», - наголошує автор книжки «Дисиденти» Вахтанг Кіпіані. 

«Роботи Миколи Руденка набувають особливої національної і загальнолюдської значущості в непевні часи викликів і небезпек, оскільки вони визначають, у якому напрямі розвиватиметься життя, які пріоритети і цінності стануть визначальними для людини і суспільства. Це стосується також пріоритетів розвитку науки і просвітництва. Визначальною особливістю є новаторські наукові праці Миколи Руденка, які органічно поєднують глибоку світоглядність з науковою фундаментальністю економічних, філософських та космологічних праць»,  - зазначає  доктор філософських наук, професор Василь Кушерець.

Твори Руденка, що налякали ЦК КПРС: «Економічні монологи», «Енергія прогресу», «Формула Сонця» викривали збочення соціалістичного будівництва.

9 листопада 1976 року, на квартирі А.Д. Сахарова у Москві, Микола Руденко провів прес-конференцію для іноземних журналістів, де оголосив про створення Української Гельсінкської Групи. Для КДБ і ЦК КПРС це була бомба: ще три місяці Москва не знала, як реагувати на «український вибрик». За цей час УГГ опублікувала свої програмні документи, дані про Голодомор, репресії 30-х і 60-х років, знищення УПА, список політичних таборів та українських політв’язнів тощо. 

Рішення про арешт Руденка ухвалювали на спеціальному засіданні ЦК КПРС. У лютому 1977 року Миколу заарештували, а в червні засудили до 7 років таборів і 5-ти років спецпоселення. Усі його книжки вилучили із бібліотек і продажу.

Після відбуття семи років ув’язнення Микола Руденко з дружиною ще чотири роки прожили на засланні в Алтаї. Після звернення академіка Андрія Сахарова до тогочасного кремлівського керівника Михайла Горбачова, Руденкам на рік скоротили термін заслання. У грудні 1987 року їм не було куди повертатися – квартиру конфіскували, роботи немає. Руденки добиваються дозволу виїхати до Німеччини, а звідти – до США. І їм не просто дозволили – їх депортували, позбавивши радянського громадянства.

В США Микола Руденко працював на радіостанціях «Свобода» і «Голос Америки», очолював зарубіжне представництво УГГ, потім Української Гельсінської Спілки. В Україну Микола і Раїса Руденки повернулися у вересні 1990 року. Їх відновили у громадянстві та реабілітували.

Микола Руденко розпочав працю над спогадами. Спогади Миколи Руденка «Найбільше диво – життя» є одним із найцікавіших і найвагоміших мемуарних творів в українській літературі кінця ХХ століття, їх неодноразово видавали в різні роки. Сьогодні спогади та інші твори Миколи Руденка, видані в Україні і за кордоном, можете знайти в нашій бібліотеці.

Запрошуємо до читання.

10 грудня - Міжнародний день прав людини

10 грудня світ відзначає Міжнародний день прав людини — річницю ухвалення Загальної декларації прав людини у 1948 році. Документ закріпив базові права та свободи людини, проте далеко не всі держави їх дотримуються.

День, який спонукає кожного з нас замислитися над основоположними правами та свободами. Водночас це можливість ще раз підкреслити важливість їх захисту та усвідомити одну неспростовну істину: «права і свободи людини визначають зміст і спрямованість діяльності всіх міжнародних та державних інституцій».

Головний принцип Декларації – рівність усіх людей у їхній гідності та правах. Кожен має право на свободу, безпеку, справедливе ставлення й захист своїх прав – незалежно від раси, статі, мови, релігії, походження, переконань чи соціального статусу. Документ визначає широке коло політичних, громадянських, соціальних, економічних і культурних прав, які є невід’ємними для кожної людини.

«Права людини глибоко вплетені в наше повсякденне життя. Наші права настільки важливі для нас, що ми можемо помітити їх лише тоді, коли їх у нас забирають».

Верховний комісар ООН з прав людини Фолькер Тюрк

Протягом багатьох років міжнародна спільнота докладала чималих зусиль для зміцнення міжнародного права, вдосконалення механізмів захисту прав і свобод людини, а також протидії будь-яким формам дискримінації. Однак закріплення того чи іншого права в певних документах – це далеко не кінець довгої і важкої дороги. Важливо не просто задекларувати право, а й забезпечити його реалізацію.

Розпочавши збройну агресію проти України, росія порушила фундаментальні норми й принципи міжнародного права, низку двосторонніх і багатосторонніх договорів та спричинила масові порушення прав і свобод людини.

Для українців Міжнародний день прав людини – не просто дата, а заклик до збереження, справедливості і поширення фундаментальної основи людського буття. Адже війна з росією загострила потребу в захисті базових свобод (життя, гідності, освіти), підкреслила важливість міжнародної солідарності та правової оцінки злочинів і нагадує про невід'ємність прав людини, які відстоюються щодня в боротьбі за свободу й ідентичність, стаючи основою для побудови демократичної та справедливою України.

 Міжнародний день прав людини – це день солідарності з усіма постраждалими від російської агресії, підтвердження важливості документування воєнних злочинів і домагання справедливості. Тому нагадування про фундаментальні права людини стає не символічним, а життєво необхідним.

 Офіційно відзначаючи День прав людини Україна підтверджує свою відданість загальнолюдським цінностям та наголошує на необхідності їх реального захисту, особливо в умовах війни.