24 лютого - Національний день молитви

НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕНЬ МОЛИТВИ

У 2025 році Постановою Верховної Ради в Україні установлено Національний День молитви, який відзначається 24 лютого. Вибір дати не випадковий.

24 лютого — день, який назавжди змінив кожного з нас. День початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. 4 роки болю й втрат. 4 роки боротьби. І водночас — 4 роки неймовірної сили, віри та незламності українського народу.

Основні мотиви національної молитви: захист та мир, єдність, відродження.

Національний день молитви — це ще одна нагода нагадати світу й самим собі про силу українського духу, про нашу єдність у найважчі часи та про те, що правда й світло завжди перемагають темряву. У цей день зберемося разом, щоб об’єднатися в молитві — за Україну, за наших Захисників і Захисниць, за мир, за життя, за майбутнє. Щоб підтримати одне одного. Щоб відчути єдність.

По всій країні в цей день відбудуться молитовні заходи в храмах, на площах і в родинних колах. Священнослужителі разом із мешканцями піднесуть молитви за Україну, за душі полеглих героїв, за тих, хто зараз на передовій, прохання про духовне та державне відродження. Ми разом, ми пам’ятаємо, ми віримо — і ми вистоїмо.

Бібліотека закликає кожного долучитися до цієї спільної молитви, щоб разом підтримати наших захисників і захисниць, нашу державу й одне одного. Разом у молитві. Разом у силі. Разом — до перемоги та миру.

Молімось у єдності за нашу рідну Батьківщину!

До Дня Національної молитви та вшанування пам’яті полеглих у російсько-українській війні читальна зала бібліотеки підготував книжково-ілюстративну виставку. На ній представлені сучасні видання  військової тематики. Ці розповіді фіксують події разом з переживаннями та історіями очевидців, їхніми емоціями і долями. З цих книг ви дізнаєтеся про перші місяці повномасштабного вторгнення, зокрема і про події на Чернігівщині, яка стала північним форпостом на шляху агресора, оборону Київа, окупацію Маріуполя, Херсона, про запеклі бої на Донбасі.

Запрошуємо до перегляду.

Бібліотека працює  щоденно, окрім неділі, з 10-00 до 18-00.

ДОВІДКОВО:

З історії відомо немало прикладів, коли загальнонаціональна молитва міняла хід історії.

Через чотири дні після того, як Вінстон Черчилль став прем'єр-міністром у травні 1940 року, він затвердив національний день молитви. Схвильовані новинами про наступ Німеччини на Британський експедиційний корпус (BEF) у Бельгії та Франції, люди по всій Британії стікалися до своїх місцевих церков і каплиць. Через п'ять днів до країни дійшла звістка про успішну евакуацію британської армії з Дюнкерка. 

«Ви мене запитаєте, який же наш політичний курс? Я відповім: вести війну на морі, суші і в повітрі, з усією міццю і силою, яку дає нам Бог; вести війну проти жахливої тиранії, яка перевершує будь-який людський злочин» Прем’єр-міністр Великої Британії 1940-45 рр. Вінстон Черчилль.

6 червня 1944 року в прямому ефірі радіо президент США Франклін Рузвельт закликав своїх співгромадян приєднатися до нього в молитві, коли американські війська висадилися в Нормандії, розпочавши одну з найнебезпечніших і найскладніших битв Другої світової війни. Текст молитви був опублікований заздалегідь, щоб американці могли продекламувати його разом з ним.

Микола Руденко - поет, філософ, дисидент, правозахисник

19 ГРУДНЯ - 105 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ МИКОЛИ РУДЕНКА 

Герой України, видатний український письменник, дисидент, філософ, правозахисник, перший голова Української Гельсінської спілки, борець за незалежність, політв'язень радянських таборів, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка.

Моїх чуттів розвіяна руїна

Нагадує в пісках померлу річку.

Та є ще Бог…

І є ще Україна…

Для них я збережу у грудях свічку. 

 Микола Руденко

Сходинки життя: син луганського шахтаря, фронтовик, політв’язень, дисидент, очільник Української Гельсінської групи.

«Руденко – це справді, без перебільшення непересічна постать. Дисидент, що взагалі не схожий на дисидентів, якими ми їх собі зазвичай уявляємо. Він виглядав не так. Він говорив не так. Він був зовсім не політичний в особистому спілкуванні. І водночас він був справжнім дитям свого регіону, Донбасу, і свого часу. Він не боявся говорити, що був сталіністом і комуністом, який помилявся і визнав свої помилки. Це був справжній філософ, який мислив категоріями, придумував концепції, народжував ідеї. Кому були потрібні ідеї, як побудувати ефективну економічну модель, коли йшлося про тотальне «купи-продай», розграбування народної власності, власне збагачення? Тому він писав для майбутнього», - наголошує автор книжки «Дисиденти» Вахтанг Кіпіані. 

«Роботи Миколи Руденка набувають особливої національної і загальнолюдської значущості в непевні часи викликів і небезпек, оскільки вони визначають, у якому напрямі розвиватиметься життя, які пріоритети і цінності стануть визначальними для людини і суспільства. Це стосується також пріоритетів розвитку науки і просвітництва. Визначальною особливістю є новаторські наукові праці Миколи Руденка, які органічно поєднують глибоку світоглядність з науковою фундаментальністю економічних, філософських та космологічних праць»,  - зазначає  доктор філософських наук, професор Василь Кушерець.

Твори Руденка, що налякали ЦК КПРС: «Економічні монологи», «Енергія прогресу», «Формула Сонця» викривали збочення соціалістичного будівництва.

9 листопада 1976 року, на квартирі А.Д. Сахарова у Москві, Микола Руденко провів прес-конференцію для іноземних журналістів, де оголосив про створення Української Гельсінкської Групи. Для КДБ і ЦК КПРС це була бомба: ще три місяці Москва не знала, як реагувати на «український вибрик». За цей час УГГ опублікувала свої програмні документи, дані про Голодомор, репресії 30-х і 60-х років, знищення УПА, список політичних таборів та українських політв’язнів тощо. 

Рішення про арешт Руденка ухвалювали на спеціальному засіданні ЦК КПРС. У лютому 1977 року Миколу заарештували, а в червні засудили до 7 років таборів і 5-ти років спецпоселення. Усі його книжки вилучили із бібліотек і продажу.

Після відбуття семи років ув’язнення Микола Руденко з дружиною ще чотири роки прожили на засланні в Алтаї. Після звернення академіка Андрія Сахарова до тогочасного кремлівського керівника Михайла Горбачова, Руденкам на рік скоротили термін заслання. У грудні 1987 року їм не було куди повертатися – квартиру конфіскували, роботи немає. Руденки добиваються дозволу виїхати до Німеччини, а звідти – до США. І їм не просто дозволили – їх депортували, позбавивши радянського громадянства.

В США Микола Руденко працював на радіостанціях «Свобода» і «Голос Америки», очолював зарубіжне представництво УГГ, потім Української Гельсінської Спілки. В Україну Микола і Раїса Руденки повернулися у вересні 1990 року. Їх відновили у громадянстві та реабілітували.

Микола Руденко розпочав працю над спогадами. Спогади Миколи Руденка «Найбільше диво – життя» є одним із найцікавіших і найвагоміших мемуарних творів в українській літературі кінця ХХ століття, їх неодноразово видавали в різні роки. Сьогодні спогади та інші твори Миколи Руденка, видані в Україні і за кордоном, можете знайти в нашій бібліотеці.

Запрошуємо до читання.

10 грудня - Міжнародний день прав людини

10 грудня світ відзначає Міжнародний день прав людини — річницю ухвалення Загальної декларації прав людини у 1948 році. Документ закріпив базові права та свободи людини, проте далеко не всі держави їх дотримуються.

День, який спонукає кожного з нас замислитися над основоположними правами та свободами. Водночас це можливість ще раз підкреслити важливість їх захисту та усвідомити одну неспростовну істину: «права і свободи людини визначають зміст і спрямованість діяльності всіх міжнародних та державних інституцій».

Головний принцип Декларації – рівність усіх людей у їхній гідності та правах. Кожен має право на свободу, безпеку, справедливе ставлення й захист своїх прав – незалежно від раси, статі, мови, релігії, походження, переконань чи соціального статусу. Документ визначає широке коло політичних, громадянських, соціальних, економічних і культурних прав, які є невід’ємними для кожної людини.

«Права людини глибоко вплетені в наше повсякденне життя. Наші права настільки важливі для нас, що ми можемо помітити їх лише тоді, коли їх у нас забирають».

Верховний комісар ООН з прав людини Фолькер Тюрк

Протягом багатьох років міжнародна спільнота докладала чималих зусиль для зміцнення міжнародного права, вдосконалення механізмів захисту прав і свобод людини, а також протидії будь-яким формам дискримінації. Однак закріплення того чи іншого права в певних документах – це далеко не кінець довгої і важкої дороги. Важливо не просто задекларувати право, а й забезпечити його реалізацію.

Розпочавши збройну агресію проти України, росія порушила фундаментальні норми й принципи міжнародного права, низку двосторонніх і багатосторонніх договорів та спричинила масові порушення прав і свобод людини.

Для українців Міжнародний день прав людини – не просто дата, а заклик до збереження, справедливості і поширення фундаментальної основи людського буття. Адже війна з росією загострила потребу в захисті базових свобод (життя, гідності, освіти), підкреслила важливість міжнародної солідарності та правової оцінки злочинів і нагадує про невід'ємність прав людини, які відстоюються щодня в боротьбі за свободу й ідентичність, стаючи основою для побудови демократичної та справедливою України.

 Міжнародний день прав людини – це день солідарності з усіма постраждалими від російської агресії, підтвердження важливості документування воєнних злочинів і домагання справедливості. Тому нагадування про фундаментальні права людини стає не символічним, а життєво необхідним.

 Офіційно відзначаючи День прав людини Україна підтверджує свою відданість загальнолюдським цінностям та наголошує на необхідності їх реального захисту, особливо в умовах війни.

Права дитини мають значення щодня

20 листопада —ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ДИТИНИ, встановлений ООН. Саме цього дня в різні роки було ухвалено два основоположні міжнародні документи у царині захисту прав дитини — Декларації прав дитини (1959 року) та Конвенції про права дитини (1989 року). Цей день нагадування всьому світу про необхідність захищати дитинство: право кожної дитини на життя, освіту, вільне висловлення думок і безпечне середовище для розвитку.

Президент України Володимир Зеленський підписав Указ №355/2025, згідно з яким День захисту дітей в Україні відтепер відзначатиметься щороку 20 листопада — у Всесвітній день дитини. У документі зазначається, що мета зміни полягає у тому, щоб зробити тему захисту дітей одним із пріоритетів держави, посилити співпрацю з міжнародною спільнотою у сфері прав дитини та виконати положення Конвенції ООН про права дитини.

Українське законодавство захищає дітей через Конституцію, Сімейний та Цивільний кодекси, а також Закон «Про охорону дитинства». 

Закон України «Про охорону дитинства» – основний закон України, що регулює ситуацію з дітьми в умовах збройних конфліктів. Згідно з ним, дитиною, постраждалою внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, вважається «дитина, яка внаслідок воєнних дій чи збройного конфлікту отримала поранення, контузію, каліцтво, зазнала фізичного, сексуального, психологічного насильства, була викрадена або незаконно вивезена за межі України, залучалася до участі у військових формуваннях або незаконно утримувалася, у тому числі в полоні».

Держава зобов’язана вживати всіх необхідних заходів для забезпечення захисту цих дітей, догляду за ними та возз’єднання їх із членами сім’ї (зокрема розшук, звільнення з полону, повернення в Україну дітей, незаконно вивезених за кордон).

Станом на 26 травня 2025 року, за офіційною інформацією ювенальних прокурорів, внаслідок збройної агресії рф загинули 630 дітей, а понад 1960 отримали поранення різного ступеня тяжкості. Загальна кількість постраждалих дітей перевищує 2590 осіб. Близько 1,5 млн. стали біженцями або внутрішньо переміщеними особами. Частина з них втратила батьків, дім чи можливість навчатися в безпеці. 

Ці цифри – не просто статистика. Вони відображають реальність, в якій українські діти змушені жити під обстрілами, ховатися в укриттях, втрачати рідних і близьких. Їхнє дитинство проходить у страху та невизначеності, що є неприпустимим у цивілізованому світі.

Тож День захисту дітей 2025 в Україні – це ще й день спротиву насильству, день, коли весь світ має почути голоси дітей, у яких російські окупанти вкрали дитинство.

Росія грубо порушує права українських дітей. За даними українського сайту «Діти війни», в цілому було незаконно переміщено або депортовано близько 20 тисяч дітей. Родичам, волонтерам, правозахисникам і українським посадовцям наразі вдалося повернути додому близько півтори тисячі з них.  У росії їх перевиховують й формують російську ідентичність. Українських дітей, які живуть на тимчасово окупованих територіях, використовують як агентів пропаганди «руського миру» за кордоном. Щоб ускладнити процес пошуку українських дітей та їхнє повернення до родин, росіяни змінюють їхні персональні дані: ім’я, прізвище та навіть вік. 

Дитинство не можна відкласти «до кращих часів» — його потрібно берегти тут і зараз. Ми не можемо змінити того, що живемо у часи війни, але можемо змінювати середовище, в якому зростає дитина. Забезпечити дітям право на дитинство — означає не просто вберегти їх від небезпеки, а дати їм шанс зростати в атмосфері любові, довіри й поваги. 

Запрошуємо до перегляду книжкової виставки, підготовленої до Всесвітнього дня дитини. Сім’я і дитина – це споконвічні цінності, які сповідує український народ, будуючи свою державність та розвиваючи власну культуру. Сучасний світ ставить перед батьками безліч викликів: від надмірної гіперопіки до впливу цифрових технологій. Виховання – це не лише про дисципліну й правила, а передусім про створення середовища любові, підтримки та розуміння. 

На жаль, ми не народжуємося зі знанням того, як правильно виховувати наших діток, а осягаємо цю науку лише в процесі виховання. Щоб навчитися батьківству, можна спиратися на досвід своїх родин, інтуїцію та експертну допомогу. В нагоді може стати хороша література з виховання дітей.

У першому розділі виставки представлені законодавчі та нормативно-правові документи щодо захисту прав дитини та художньо-публіцистичні твори про трагедію дітей, яку спричинила жорстока і несправедлива війна. У другому розділі книжкової виставки ми зібрали книги про виховання дітей, написані лікарями, психологами або досвідченими батьками. У них ви знайдете практичні рекомендації щодо спілкування з дітьми будь-якого віку: від дошкільнят до підлітків. А також відповіді на поширені питання, котрі стосуються кризових ситуацій: стресів у школі, булінгу, розлучення. Поради фахівців допомагають пройти нелегкий період разом з дитиною та виховати щасливу особистість.

Запрошуємо до бібліотеки.

29 серпня – День пам’яті загиблих захисників України

 

Щорічно вся країна 29 серпня згадує захисників України, які загинули у боротьбі за незалежність, суверенітет та територіальну цілісність країни.

Дата 29 серпня пов'язана з пам'яттю про Іловайську трагедію, яка сталася у 2014 році, коли після масштабних боїв військовослужбовці сил АТО потрапили в оточення під Іловайськом Донецької області. Іловайськ став найболючішою сторінкою початку російської агресії проти України, але вона показала насамперед, що українці навіть у найнесприятливіших умовах здатні чинити опір.

11 років тому саме цього дня у вогневому мішку опинилися організовані колони українських бійців, які почали виходити так званим «зеленим коридором». Насправді ж коридор став дорогою смерті. Російські війська порушили домовленості та відкрили вогонь на знищення, розстрілявши українські колони на марші. Сотні військових і добровольців загинули, десятки зникли безвісти. Але попри втрати та обман ворога, наші воїни не здалися, а продовжили прорив із пастки та боротьбу. Трагічні події розгорталися на полях соняшників, які вже дозрівали наприкінці серпня. Саме тому сонях обрано символом Дня пам’яті захисників України.

Цей день завжди нагадуватиме нам про підступність та віроломність російського агресора, про те, що будь-які переговори із терористами та вбивцями є смертельно небезпечною справою, і що довіряти їм не можна.

У цей день ми згадуємо тих, хто загинув в Іловайській трагедії, а також десятки тисяч полеглих від 2014 року в сучасній російсько-українській війні захисників і захисниць України. Вони стоять в одному ряду з усіма поколіннями борців за волю і державну самостійність – від воїнів Русі-України, козаків Петра Сагайдачного, Богдана Хмельницького та Івана Мазепи до бійців Армії Української Народної Республіки та Галицької армії Західно-Української Народної Республіки, Антигітлерівської коаліції часів Другої світової війни, Української Повстанської Армії. Це воїнство мужньо здобувало героїчні перемоги і ризикувало життям за українську свободу.

Світла пам’ять і вічна слава українським захисникам і захисницям полеглим у боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України! Слава Україні! Героям слава!

На вшанування пам’яті всіх загиблих у російсько-українській війні читальна зала бібліотеки підготувала книжкову виставку.

Виставка експонується за адресою: вул. Княжа, 22; 2-й поверх, читальна зала

Незалежність - цивілізаційний вибір українців

 

З Днем Незалежності! Хай наша Україна буде сильною, вільною і процвітаючою. Слава Україні!

День Незалежності в Україні святкуємо щороку 24 серпня. Ця дата є важливою для кожного українця, особливо зараз, коли наша держава вкотре виборює власну свободу та суверенітет. Це свято нашої незламності, єдності та гідності, що об’єднує мільйони сердець.

24 серпня 1991 року о 17:55 було ухвалено історичний документ виняткового значення для українського народу - Акт проголошення незалежності України. Він став відправною точкою для сучасної української державності і підсумував кількасотлітню боротьбу за відновлення прав і свобод нашого народу. Тож власна незалежна держава – це усвідомлений вибір і найцінніше надбання українців.

З 31 891 742 особи (84, 18 % населення України), що брали участь у референдумі про Незалежність 1 грудня 1991 року,  28 804 071 (90,32 %) особи проголосували «за» і змінили формулу існування України від «підданства москві» до державної незалежності.

Цьому сприяли багато подій новітньої історії України.  Ключовим чинником, завдяки якому відбувся розпад радянського союзу та було здобуто незалежність України стала Чорнобильська катастрофа. Саме через цю жахливу подію в Україні розпочався рух проти правлячої комуністичної партії. Саме Народний Рух, маючи своєю програмною метою відновлення незалежності нашої країни, став першою масовою громадсько-політичною організацією, яка зробила значимий внесок у піднесення національно-визвольного руху українського народу кінця 80-х – початку 90-х років. Велику роль у цих процесах відіграли перепоховання в Україні Василя Стуса, Юрія Литвина та Олекси Тихого (19.11.1989р.), «Живий ланцюг єдності» в 71-у річницю Злуки УНР і ЗУНР (21.01.1990р.), шахтарський рух на Донбасі, святкування 500-ліття Запорозького козацтва(1-5.08.1990р.), Революція на граніті (жовтень 1990р.) та ін.

Радянська Україна здобула незалежність юридичним шляхом, після ухвалення низки документів, що проголошували державний суверенітет. Головним серед них була Декларація про державний суверенітет України (16.07.1990р.)

Чернетку Акту проголошення незалежності написали вранці 23 серпня 1991-го Леонтій Сандуляк та Левко Лук’яненко у звичайному шкільному зошиті. Для документа обрали термін «акт», бо слово «закон» видавалось надто буденним і натякало на багаторазову дію. На історичному документі про державний суверенітет України депутати залишали написи: «Слава Україні», «Ще не вмерла і не вмре», «Від сьогодні — будьмо».

Тоді ж до зали внесли синьо-жовтий прапор — за пропозицією В’ячеслава Чорновола. І того ж 24 серпня 1991 року синьо-жовтий стяг, який сьогодні є невід’ємним символом української свободи, вперше замайорів на флагштоку над куполом Верховної Ради.

День Державного Прапора та День Незалежності України - це не просто дати. Це пам’ять про цілі покоління наших предків, що творили націю і боролися за державність, це результат боротьби тисяч подвижників за національну ідентичність. Це наша Перемога у кількасотлітній борні за право бути господарями на своїй землі, за право говорити своєю мовою, за право використовувати свою культуру, мистецтво і релігію, за право розвивати і пишатися, шанувати та оспівувати своє коріння та історію.

У ці дні ми особливо згадуємо та шануємо тих, хто захищає нашу країну на фронті та в тилу. Дякуємо нашим героям, які щодня відстоюють свободу і незалежність України, забезпечуючи мирне життя для кожного з нас. Їхня відвага та самопожертва надихають і надають сил у нашій спільній боротьбі за краще майбутнє.

До річниці проголошення відновленої Незалежності України читальна зала бібліотеки підготувала книжково-ілюстративну виставку «Шлях до свободи та національної ідентичності: провісники Незалежності», на якій представлені книги, що розкривають внесок когорти української інтелігенції – істориків,  суспільствознавців, журналістів, правників, митців та письменників у розвиток українського національного поступу.

Виставка експонується за адресою: вул. Княжа, 22; 2-й поверх, читальний зал

16 ЛИПНЯ, УКРАЇНСЬКІЙ ДЕКЛАРАЦІЇ ПРО ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ ВИПОВНИТЬСЯ 35 РОКІВ

 

Декларація про державний суверенітет України стала основою для «Акту проголошення незалежності України», ухваленого Верховною Радою 24 серпня 1991 року. Фактично з Декларації розпочався історичний процес новітнього державотворення України. Ухвалення Верховною Радою УРСР Декларації про державний суверенітет України стало поворотним моментом в історії країни, заклавши основи для подальшого проголошення незалежності.

Декларація ґрунтувалася на попередньому досвіді державотворення: традиціях Київської Русі, Козацької держави, Української Народної Республіки, Української держави, Західноукраїнської Народної Республіки, Карпатської України, Державного Центру УНР в екзилі.

Із 28 червня до 11 липня 1990 року у Верховній Раді УРСР тривало представлення та обговорення проєктів Декларації. Всього їх було 12: офіційний від Президії, від депутатської групи «За радянську суверенну Україну» і дев’ять від опозиції, в тому числі авторські, наприклад, Сергія Головатого у співавторстві з Євгеном Тимченком (тоді старший науковий працівник Інституту держави і права), народорадівців Степана Хмари, Сергія Семенця, Тетяни Яхеєвої, Івана Валені, групи депутатів у складі Лариси Скорик, Івана Зайця, Володимира Івасюка, а також варіант лідера республіканців Левка Лук’яненка.

16 липня 1990 року Верховна Рада Української РСР, «виконуючи волю українського народу до побудови вільної незалежної держави», схвалила Декларацію про державний суверенітет України. Із 384 депутатів, зареєстрованих у залі, «за» проголосували 355 осіб, проти – 4, утримався – 1, решта – не брали участь у голосуванні.

Майже всі положення Декларації суперечили чинній на той час Конституції УРСР.

Водночас до Конституції УРСР були внесені статті, що проголошували верховенство українських законів над союзними. Це стало важливим кроком для наповнення Декларації реальним змістом.

Декларація складалася з преамбули й 10 розділів, і проголошувала державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту та неподільність влади республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Важливим є те, що в Декларації про державний суверенітет України вперше в новітній національній історії поруч із «Українською РСР» вжито слово «Україна» як офіційна назва держави.

Декларація визначила долю і майбутнє всього українського народу, проголосила новий підхід до розуміння статусу України в системі міжнародних відносин. Територія УРСР в існуючих кордонах проголошувалася недоторканною. Від імені народу України може виступати тільки Верховна Рада. Декларацією було проголошено верховенство Конституції, виключне право народу України на володіння, користування і розпорядження національним багатством України, визнання всього економічного і науково-технічного потенціалу, створеного на території України, власністю її народу. На Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року народ підтвердив правильність вибору і остаточно вирішив питання про державну незалежність України.

День прийняття Декларації про суверенітет України – це нагадування про важливість незалежності та суверенітету для будь-якої нації. Це свято об’єднує українців у спільному прагненні зберегти та зміцнити свою державу, шанувати її традиції та культуру.

ЛЕВКО ЛУК’ЯНЕНКО на площі перед Верховною Радою заявив: «Ця Декларація – це програма виходу України з-під влади Москви. Від нас із вами залежить, чи Декларація стане практичною програмою будівництва незалежної України, чи промосковським комуністам-ортодоксам вдасться перетворити її в черговий порожній папірець».

 ІВАН ДРАЧ зазначав: «До цього Документа ми повинні ставитися із належною поштивістю і пошаною, але і з розумінням того, що це лише початок тої величезної і грандіозної роботи, яка називається творенням Української держави» («Літературна Україна», 30 серпня 1990 року).

За матеріалами Українського національного інституту пам’яті