Правовий оберіг держави. До Дня Конституції України.

 

28 червня наша країна відзначає День Конституції. Саме 27 років  тому в Україні було прийнято Основний Закон держави. Цей акт закріпив незалежність українського народу, правові основи нашої держави, її суверенітет і територіальну цілісність. Ця подія стала найважливішою в житті українців після проголошення 24 серпня 1991 року незалежності України.

Слово «конституція» має латинське походження, що означає установлення, улаштування. Конституція – основний закон держави, що приймається, змінюється і скасовується в особливому порядку, який визначає суспільний і державний устрій, порядок і принципи утворення представників органів влади, виборчу систему, права й обов’язки громадян. Конституція – основа всього законодавства держави. Це правовий акт вищої юридичної сили, своєрідна ознака державності, юридичний фундамент державного і громадського життя, головне джерело національної системи права. Конституція на вищому рівні регулює суспільні відносини, пов’язані з  організацією влади, правами і свободами, обов’язками людини та громадянина, формами правління й державного устрою.

Ухвалення Верховною Радою України Основного закону 28 червня 1996 року стало важливим етапом утвердження державності, мало величезне політичне та правове значення для розвитку української політичної нації та громадянського суспільства. Венеціанська комісія визнала нашу Конституцію однією з найдемократичніших у Європі, особливо в частині прав, свобод та обов’язків громадян, які повністю відповідають міжнародним стандартам у галузі конституційного права.

У Конституції закріплений суверенітет Української держави над всією її територією, яка є недоторканною. А захист цього суверенітету і територіальної цілісності є найважливішою функцією держави і справою всього Українського народу. Дієвість цієї норми Конституції українці демонструють на практиці вже майже десять років, боронячи Україну від російської агресії.

ЛЮДСЬКА ГІДНІСТЬ — НАЙВИЩА ЦІННІСТЬ. До Міжнародного дня прав людини.

 

  

10 грудня - Міжнародний день прав людини. Сьогодні Україна, як і весь світ, зіткнулися з  особливою жорстокістю та неповагою до прав людини. Розв’язна жорстока війна на винищення української нації і окупація рф території нашої країни, порушення прав людини цією державою на тимчасово окупованих територіях, численні терористичні акти та військові конфлікти по всьому світу свідчать про неспроможність як окремих держав, так і світової спільноти забезпечити на належному рівні захист прав людини і  свобод.

    Одним з найважливіших аспектів цих прав є гарантія дотримання людської гідності. Людська гідність нерозривно пов’язана з унікальністю кожної людини. Кожен і кожна з нас володіє думками, почуттями, особистими якостями, а, отже, є цінністю завдяки своєму існуванню. Саме тому дуже важливо захищати людську гідність. Гідність – це також і внутрішня переконаність людини у власній цінності, почуття самоповаги та поваги до інших людей.

   Багато філософів і правознавців міркували над поняттям гідності. Серед них і Григорій Савич Сковорода, 300-річчя від дня народження якого відзначаємо цього року. Він відстоював права людської особистості в кожній людині, що на ті часи означало сильну демократичну тенденцію. Відкрито засуджував московських гнобителів.

   

Якось Катерина ІІ забажала побачити вже за життя відомого українського філософа особисто. Він прибув на її запрошення до палацу. Коли зайшла цариця до приймальної зали, всі присутні вклонилися, крім Сковороди. На питання Катерини, чому він не кланяється, відповів: «Не я бажав тебе бачити, а ти сама захотіла на мене подивитися. А як же ти мене роздивишся, коли я перед тобою удвоє зігнуся». Катерина ІІ намагалася «приручити» Сковороду, запрошуючи його на постійне проживання при дворі. У відповідь виклик: «Я не покину батьківщини. Мені моя сопілка і вівця дорожчі царського вінця». У спокусливі сіті заради «панства великого», заради «лакомства нещасного» Сковорода так і не дався.

 Розповідають, що Катерина ІІ, зустрівшись із Сковородою, запитала, чому він такий чорний. Дотепна відповідь містила глибоку кмітливість, що вказувала на суть його життя: «Е! Вельможна мати, хіба ж ти де бачила, щоб Сковорода була біла, коли на ній печуть і жарять, і вона все у вогні».

   Учення та наративи Сковороди про незалежність, самопізнання, сродну працю важливі і зараз. Ідея «спорідненої праці» – це основа суспільного ладу, запорука громадського порядку, душевного комфорту, соціального та індивідуального благополуччя, а також умова реалізації рівності і рівноправ’я. Ідея «спорідненої праці» у Г. Сковороди логічно пов’язана з концепцією «нерівної рівності», які відкривають людині шлях до щастя. Ця ідея представлена відомим сковородинським фонтаном. Виступаючи з критикою формальної рівності, що заснована на універсальній «неспорідненності», він протиставляв їй внутрішню «нерівну рівність» як можливість реалізації кожним своїх здібностей, право кожного на індивідуальність, на щастя. Отже, «споріднена праця» – це вираження ступеня соціальної справедливості, а право як механізм встановлення закладеної у «спорідненій праці» справедливості має виходити від людини, виражати не стільки зовнішню,скільки внутрішню міру її волі.

10-та пісня збірки Г. Сковороди «Сад божественних пісень» — «Всякому городу нрав и права…» – вважається класичним зразком соціальної сатири в давній українській літературі.

Слова «всякому городу нрав і права» наштовхують на думку про адміністративні заходи Катерини II щодо міст у кінці 60-70-х років. Імператриця в цей час посилено запроваджувала дворянсько-бюрократичну систему управління губернських та повітових міст, визначала своє розуміння тези «всякому городу нрав и права». Отже, вірш спрямований не тільки проти загальних соціальних пороків, а й конкретно — проти запроваджуваних порядків бюрократичної системи.

Письменник виступає проти соціальної несправедливості, яка існує і принижує людську гідність:

Панські Петро для чинів тре кутки,

Федір-купець обдурити прудкий,

Той зводить дім свій на людський манір,

Інший гендлює, візьми перевір!

   Образом Петра автор розкриває психологію новонародженого лакузи, який морально вироджується. Він, замість того, щоб боротися за волю, свідомо спрямовує свою діяльність «для чинів». Твір є гострою сатирою на верхівку суспільства того часу: купців, чиновників, поміщиків, які задовольняли свої примхи. Не оминув поет і юриста, який закони повертав так, як було вигідно йому: він збагачувався на хабарях. Ця пісня є вершиною поезії Сковороди, бо, засуджуючи експлуататорське суспільство, відповідала настроям і почуванням народу.

    Доля подарувала Україні Сковороду і ми зобов’язані вслухатися в його заповіти й докласти всіх зусиль, щоб зрозуміти вчення великого філософа, адже воно потрібне нам і сьогодні. Г. Сковорода обстоює свободу і права кожної людини. Воля пов’язується з боротьбою за національне і соціальне визволення, що закладає основу для традиційних цінностей українського національного світогляду.

 

 

21 жовтня 1672 року народився Пилип Орлик, автор першої Конституції в Україні

 

21 жовтня 1672 року народився Пилип Орлик, український політичний, державний і військовий діяч, Генеральний писар (1702–1709), гетьман Війська Запорозького у вигнанні (1710–1742), поет, публіцист. Найближчий соратник гетьмана Івана Мазепи, який став після його смерті гетьманом Війська Запорозького Правобережної України і автором першої Конституції в Україні, відомої як "Конституція Пилипа Орлика" (1710).

Конституція була укладена у двох примірниках: староукраїнською та латинською мовами. Конституція Орлика, написана латиною, зберігається в Національному архіві Швеції. Документ староукраїнською зберігається в Москві.

Пилип Орлик був не тільки найближчим помічником Івана Мазепи, але й став спадкоємцем його антимосковської політики, аж до своєї смерті у 1742 році домагаючись незалежності України. Тому він другий найбільш негативний український герой після Івана Мазепи у російській історичній традиції.

Усім хто цікавиться постаттю Пилипа Орлика пропонуємо ознайомитися з добіркою видань читальної зали центральної бібліотеки ім. М. Коцюбинського.

 

29 СЕРПНЯ – ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЗАГИБЛИХ ЗА СВОБОДУ УКРАЇНИ.

Вшануємо пам’ять захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

Саме цього дня 2014 року українські війська виходили з іловайського оточення по так званому «зеленому коридору», зазнавши найбільших втрат через віроломні дії регулярної армії Росії. Смертельний для наших захисників «зелений коридор» пролягав через поля із соняшниками.

Саме під ними сотні українців поклали в боротьбі з

ворогом свої життя на вівтар свободи, гинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Тож символом Дня пам’яті захисників України стала квітка соняха.

Пам’ятаємо і шануємо кожного захисника і захисницю, які віддали своє життя за те, аби в України було сьогодні і впевненість, що обов’язково буде майбутнє. Слава і вічна пам’ять нашим захисникам!

 

 

День Незалежності України - особливе свято для кожного українця. Незалежність – це дух свободи, притаманний українцям, дух, що допомагає виборювати свободу сотні років, це відчуття свободи у країні, де ти живеш, це можливість вільного розвитку, це можливість говорити українською. Це найцінніше, що у нас є. Тому обов’язково маємо перемогти.

Хай живе вільний народ! Процвітання, здоров'я, міцного духу рідній Україні! Віри в Перемогу! Дякуємо Богу і нашим ЗСУ!

 

Ліна Костенко

Нехай ніхто не половинить

Твоїх земель, не розтина,

Бо ти єдина, Україно,

Бо ти на всіх у нас одна.

 

Одна від Заходу й до Сходу,

Володарка земель і вод -

Ніхто не ділить хай народу,

Бо не поділиться народ.

 

І козаки, й стрільці січові

За тебе гинули в полях.

У небесах сузір’я Лева

Нам світить на Чумацький Шлях.

 

Стражденна чаєчко-небого,

Єдині два твої крила.

Виходим, нене, у дорогу,

Аби ти вільною була.

 

Нехай ніхто не половинить

Твоїх земель, не розтина,

Бо ти єдина, Україно,

Бо ти на світі в нас одна.

 

 З УКРАЇНОЮ В СЕРЦІ

Вітаємо з Днем Української Державності!

28 липня українці вперше відзначають нове державне свято – День Української державності. Це свято ще один крок до самоствердження українського народу, до повернення його історичної спадщини, безпідставно привласненої росіянами. День Української державності має протистояти фейковому образу, який просуває рф. І разом з цим це нагадування світові, що Україна є давньою європейською державою, а не уламком росії чи колишнього СРСР. Українській державності понад тисячу років.

Не випадково саме в День Хрещення Київської Руси-України започатковується традиція відзначати нове свято. Досі саме в цей день Україна вшановувала одного з перших своїх державотворців — святого рівноапостольного Володимира Великого, князя Київського. Саме за його часів почав використовуватися тризуб як символ влади князя та держави. Його зображення археологи знаходять на монетах, печатках, посуді, цеглі, настінних розписах.

Однак тризуб є стародавнім українським символом, який зустрічався на нашій території з найдавніших часів і шанувався як магічний знак свого роду, оберіг. За язичницькими віруваннями тризуб відображення Роду або Триглав, котрий уособлює триєдинство жіночого начала – Макош – ліва частина, чоловічого – Дажбог- права частина та божества, яке опікується життям та смертю – Перуном в центрі. Також поширеною є думка що тризуб – це відображення вісника небесної справедливості Рарога, чи сокола що летить з висоти польоту до низу. Для більшості древніх культур цей птах мав велике значення, та асоціювався з перемогою над злом, символом влади, доблесті та сили. У віруваннях наших же предків, сокіл займав місце на верхівці світового дерева, й можливо саме тому падаючий до низу сокіл, став прототипом герба династії Рюриковичів.

Для українців в усьому світі Тризуб символізує нерозривний зв’язок із Вітчизною. Він є символом, в якому закодована сила української нації, її дух, традиції. У різні періоди історії наш Тризуб ставав символом боротьби за незалежність. Радянська тоталітарна система таврувала тризуб як «націоналістичний знак» та жорстоко карала тих, хто його використовував.

Є спостережливе сучасне трактування: в ньому можна прочитати приховане слово – ВОЛЯ. Тризуб з мечем став одним із популярних патріотичних тату. На Майдані під час Революції Гідності тризуб малювали на щитах і шоломах. Російська агресія в Криму і на сході України в 2014 році і тепер, в часи широкомасштабної війни, розпочалася із гонінь та фізичного знищення як української символіки, так і її носіїв. Тризуб і нині об’єднує усіх громадян України, воїнів російсько-української війни, волонтерів, усіх українських патріотів, які захищають незалежність України від зазіхань Кремля на збройних та інформаційно-культурних фронтах.

Державність – це ми, українці, і ми творимо її сьогодні. Бережемо єдність і працюємо разом на Перемогу! Дякуємо нашим воїнам, які захищають нас та нашу державу!

СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!

Пропонуємо ознайомитися з книгами:

Цього року видавництво Родовід, у якому вийшла книга «Наш герб. Українські символи від княжих часів до сьогодення», виклало електронну версію альбому у вільний доступ.

Гречило А., Завітій Б. НАШ ГЕРБ. Українські символи від княжих часів до сьогодення: альбом. – К.: Родовід, 2018. – 400с.,іл.

Альбом «НАШ ГЕРБ» авторства Андрія Гречила та Богдана Завітія розповідає про історичний контекст, в якому Тризуб став головним символом держави українців, і про інші ключові національні символи, і про те, як Тризуб надихав митців упродовж усього століття. У цьому 400-сторінковому альбомі – понад 700 ілюстрацій із більш ніж 50 музеїв, архівів і бібліотек України та світу. «…Се оздоба питоменна, не запозичена, зв’язана з нашою тисячолітньою державною політичною i культурною історією», – писав Михайло Грушевський 100 років тому, коли Тризуб затверджено гербом УНР.

Ворона В. Трилогія «Хоробор». Див. електронну версію на сайті бібліотеки.

Це викладена в художній формі розповідь про світ Давньої Русі з її віруваннями, обрядами, ремеслами, побутом і сценами з повсякденного життя наших з вами далеких-далеких предків, описами походів, битв, поразок одних і перемог інших. Але (в кожному романі по-своєму) автор пропонує читачеві ще й замислитись над певними, важливими для людини речами: в першій книзі – про те, заради чого людина взагалі живе на світі; в другій – про волю, як право на самостійне вирішення власної долі, а в третій – про добро і зло та ставлення до них людини.

 Щиро вітаємо всіх із Днем Конституції! Шануємо Основний Закон та слідуємо його настановам. Дякуємо нашим воїнам, які захищають нас, Державу й відстоюють цінності, закладені в Конституцію України, зі зброєю в руках!

Слава Україні! Героям Слава!

Конституція - основний закон, який гарантує кожному громадянину країни свободи і права, а також визначає політичний устрій держави.

Саме 28 червня 1996 року Верховна Рада прийняла Конституцію незалежної України. Конституція є гарантом прав і свобод кожного українця, закріплює наші обов'язки перед державою і визначає наш шлях як країни.

Конституція є щоденним нагадуванням про те, що має залишитися незмінним України: життя людини, свобода, демократія, національна єдність і верховенство права. Міжнародне співтовариство схвалило Конституцію України, назвавши її однією з найдемократичніших у світі.

7 лютого 2019 року Верховна Рада закріпила у Конституції курс України на Європейський союз та НАТО.

Прийняття народом свого найголовнішого Закону знаменує народження вільної держави.

Сьогодні Україна воює за свою свободу і незалежність. І ця війна почалася саме тоді, коли Україна заявила про вибір свого майбутнього - шляху повернення в Європу і до європейських цінностей. Саме проти цього вибору постала Росія, яка бачила Україну частиною своєї імперії і яка анексувала Крим, окупувала частину Донбасу, а згодом почала повномасштабну війну проти всієї України. На превеликий жаль, багатьох українців війна лишила права жити в вільній країні, «вигнала» із рідної землі.

23 червня 2022 року стало дуже добрим днем. Глави держав та урядів Європейського Союзу ухвалили рішення щодо надання Україні статусу країни-кандидата на вступ до ЄС. Це історія успіху України, його народу, який багато років бореться за свою європейську ідентичність і за європейську мрію.

У нашій Конституції закріплено, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ.

Це було прагнення системно знищити тоталітарність в Україні та надати повний контроль над державою не вузькому колу номенклатурної еліти, а всім громадянам України.

Пам’ятаймо, держава – це не лише чиновники і депутати, держава – це весь народ, кожен з нас. Тому будьмо мудрими, сильними й гідними громадянами своєї держави. І нехай непорушними будуть головні принципи Конституції – народовладдя, гуманізм та законність. Ніхто, крім нас самих, не зробить нашу Україну могутньою, вільною і незалежною державою