Через правову культуру - до громадянського суспільства

Вибрати мову

середу, 21 лютого 2024 р.

 


ДЕСЯТІ РОКОВИНИ РОЗСТРІЛУ НЕБЕСНОЇ СОТНІ

Щороку 20 лютого в Україні вшановують пам'ять Героїв Небесної Сотні. У пам'ять про події Євромайдану та вшанування подвигу Небесної Сотні в бібліотеці експонується книжково-ілюстративна виставка-пам’ять «Назустріч свободі». На ній представлені щоденники  Майдану Андрія Куркова, Соні Кошкіної, братів Капранових, хроніки подій-свідчення очевидців Олександра Стражного, книги, що містять твори протестного мистецтва, збірки поезій – перші спроби зрозуміти, що відбулось, збірки розповідей Наталії Гук, Крістіни Бердинських про звичайних і водночас неймовірних людей, які творили революцію 2013-2014 р.. В цьому році День Героїв Небесної Сотні пройде під гаслом «Залишаємося гідними своїх героїв».

 20 лютого 2014 року ‒ найкривавіший день подій на Майдані у Києві, які отримали назву Революція гідності. В цей день загинула найбільша кількість мітингувальників Євромайдану – 48. Їх разом з іншими 54 загиблими та смертельно пораненими учасниками мирних протестів упродовж зими 2013–2014 років і п'ятьма активістами Майдану, які загинули навесні 2014 року, обстоюючи демократичні цінності та територіальну цілісність України, назвали Героями Небесної Сотні.

До Героїв Небесної Сотні належать люди різних національностей, віросповідання, освіти, віку. Серед них громадяни України, Білорусі та Грузії. Наймолодшому з Героїв, Назарію Войтовичу, було 17 років, найстаршому, Іванові Наконечному, – 82 роки. Зі 107 Героїв Небесної Сотні – три жінки: Антоніна Дворянець, Ольга Бура та Людмила Шеремет.

«Небесну Сотню, ми вшановуємо не лише тих 107 героїв, а й усе те Небесне Воїнство, яке боронило і боронить нашу країну, віддаючи найцінніше – своє життя», – наголосив Ігор Пошивайло, генеральний директор Національного музею Революції гідності.

Безмежна повага та честь кожному, хто б’ється за Україну. І вічна пам’ять тим, хто у цій боротьбі віддав найцінніше - своє життя. СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!

вівторок, 23 січня 2024 р.

До Дня Соборності України

 




НАША ЄДНІСТЬ – НАША ЗБРОЯ

З ДНЕМ СОБОРНОСТІ УКРАЇНИ! Хай любов до рідного краю об'єднує нас, допомагає йти до перемоги та процвітання соборної незалежної демократичної могутньої України. Добробуту та миру!

Це одне з найважливіших свят нашої країни, яке символізує те, що ми всі - один народ і жодні кордони не зможуть розділити нас. У цей день, 22 січня, 106 років тому українці проголосили незалежність своєї держави і створили Українську Народну Республіку, а рівно через рік відбувся Акт злуки УНР і ЗУНР, який знаменував об’єднання в одне державне ціле українські землі. Упродовж багатьох десятиліть Акт злуки залишався ідейним символом боротьби за незалежну, соборну державу.  Для українського народу, віками позбавленого власної державності та розірваного на частини між сусідніми країнами ця проблема завжди була особливо болючою й неймовірно складною.

Ідея соборності була і залишається базовою національною цінністю українців. Слово «Соборність» включає в себе єдність і згуртованість. Інститут національної пам’яті пояснює, що слово соборність — багатозначне. Це й об’єднання всіх земель, на яких проживає певна нація, і територіальна цілісність держави, але найголовніше — духовна згуртованість усіх громадян країни.

Головна традиція в День Соборності - це живий ланцюг, який українці вибудовують, символізуючи об'єднання українських земель і державну єдність. Історія цієї традиції починається в 1990 році - тоді живий ланцюг простягнувся з Києва до Львова та Івано-Франківська, Стрия, Тернополя, Житомира та Рівного.


Сьогодні Україна продовжує боротьбу за незалежність і соборність. Щороку в цей день український народ із вдячністю згадує тих героїв, які намагались відродити незалежну Соборну українську державу, а також тих, хто нині бореться і загинув за незалежність і соборність.

До Дня Соборності України  у бібліотеці відкрита книжкова виставка «МИ – ЄДИНА УКРАЇНА». Вивчення та памятання власної історії  - запорука собору душі кожного українця. Саме історична пам’ять зобов’язує нас бути гідними дідів-прадідів, творців і героїв. Виставка містить книги, що свідчать про етапи боротьби за незалежність та соборність України різних періодів нашої держави від 1917 року і до сьогодення.Книги, представлені на виставці, об’єднані в замкнуте коло, що символізує ланцюг єдності.

Запрошуємо до перегляду: вивчаймо власну історію і цінуймо цілість землі рідної і народу.



КНИГА З ВИСТАВКИ: Єремєєв П. Міфи та фейки з Історії України. 33 спростування. – Х.: АССА, 2023. – 144 с.

Історія сповнена міфів та фейків. Якісь із них виникли випадково, інші були створені, щоб заперечити існування українців як окремої нації. Пропагандистська машина працювала вправно, але настав час дізнатися справжню історію, яка захопить та зруйнує застиглий набір стереотипів.

Книги, представлені на виставці об’єднані в замкнуте коло, що символізує ланцюг єдності, а долоньки жовто-блакитного кольору - рукb українського народу, що прагнуть тримати один одного, плекаючи єдність, стійкість у любові, бути готовими до виснажливих і болючих випробувань.

понеділок, 11 грудня 2023 р.

Найцінніший скарб - права людини. 75 річниця від прийняття Генеральною асамблеєю ООН Загальної деклараціі прав людини(10.12.1948)


10 грудня 2023 року виповнилося 75 років одному з найвагоміших зобов'язань у світі – Загальній декларації прав людини.

Цей історичний документ став першим актом міжнародного характеру, в якому закріплено невід’ємні права кожної людини. «Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах» – положення, яке лежить в основі декларації. У річницю народження одного з найважливіших документів людства вся міжнародна спільнота відзначає День прав людини.

Цей день – це можливість у черговий раз нагадати всім, що для кожної держави і для кожного органу державної влади не може бути нічого важливішого за права людини. Недарма у нашій Конституції закріплено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Сьогодні Україна, як і весь світ, зіткнулися з особливою жорстокістю та неповагою до прав людини. Розв’язана жорстока війна на винищення української нації і окупація рф території нашої країни, порушення прав людини цією державою на тимчасово окупованих територіях, численні терористичні акти та військові конфлікти по всьому світу свідчать про неспроможність як окремих держав, так і світової спільноти забезпечити на належному рівні захист прав людини і свобод.

Війна, яка супроводжується десятками тисяч смертей серед мирного населення, насильством, руйнуваннями, масовою міграцією людей змушує нас на власному досвіді переконатися, якою є ціна порушень прав людини. Боротьба держави за свою незалежність і суверенітет – це, в тому числі, боротьба за демократію, яка виражається через повагу до людської гідності, рівність прав і можливостей та свободу вираження поглядів: йдеться у повідомленні на сайті Верховної Ради України.

Геноцид: правовий вимір. 75 років із часу прийняття Генеральною асамблеєю ООН Конвенції про геноцид

 


9 грудня - відзначаємо 75 років із часу прийняття Генеральною асамблеєю ООН Конвенції про геноцид. Геноцид існував завжди. У ХХ столітті геноцид юридично оформили у міжнародному праві як злочин.


Автором поняття як правового терміну був польський юрист, дослідник Рафаель Лемкін. Він створив цей термін частково у відповідь на нацистську політику систематичного винищення євреїв під час Голокосту, але також у відповідь на попередні історичні випадки цілеспрямованих дій з метою винищення певних груп людей. Він, зокрема, був першим із фахівців міжнародного права, який визначив злочини сталінського комуністичного режиму проти українців як геноцид.

Термін «геноцид» був запропонований ним у 1944 році і складається з двох слів: грецького слова «генос», що означає расу, плем’я і латинського слова «цид», що означає вбивати.

Вперше геноцид визнали злочином в межах міжнародного права 1948 року на Генеральній асамблеї Організації Об'єднаних Націй у Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього. Друга стаття конвенції ООН визначає геноцид як будь-які дії, «вчинені з наміром знищити, повністю або частково, національну, етнічну, расову чи релігійну групу».

Кількість жертв для визнання геноцидом немає значення. Натомість важлива наявність цілеспрямованого наміру знищення.
1. Геноцид вірменів (1915-1923)
Один з найбільших геноцидів минулого століття вчинила Османська імперія, центр якої наприкінці її існування був на місці сучасної Туреччини. У 1915 році, коли світ поринув у Першу світову війну, радикальні турецькі націоналісти вирішили позбавитись християнської меншості, якою тоді були вірмени.

2. Голодомор в Україні (1932-1933)
Найвідоміший акт геноциду проти українського народу — Голодомор 1932-1933 років - шляхом створення штучного масового голоду. Голодомор викликаний свідомими та цілеспрямованими заходами вищого керівництва Радянського Союзу й Української СРР на чолі зі Сталіним, розрахованими на придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян.
3. Голокост (1933-1945)
Голокост - найбільш відомий акт геноциду в історії. Тоді нацисти вбили близько 6 мільйонів євреїв та інших людей через їхню національність та релігійну приналежність. Вбивства організувала німецька нацистська партія на чолі з Адольфом Гітлером. Цілеспрямоване знищення єврейського населення було наслідком радикального антисемітизму, який офіційно сповідували нацисти.
4. Геноцид у Камбоджі (1975)
5. Знищення іракських курдів (1987-1989)
6. Геноцид у Боснії (1992-1995)
7. Різанина в Руанді (1994)
8. Геноцид чеченців (1994- 2009)

У ХХІ столітті ми стали свідками чергових звірств. Першими дії Росії в Україні геноцидом визнали у квітні парламентарі Естонії, Латвії та Канади. 14 квітня Верховна Рада схвалила постанову "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні", таким чином проголосивши дії російських військ на українській території геноцидом. Адже відбувається винищення культури, вбивство еліт, переслідування за національною ідентичністю, стирання фактів історії.

понеділок, 26 червня 2023 р.

Правовий оберіг держави. До Дня Конституції України.

 


28 червня наша країна відзначає День Конституції. Саме 27 років  тому в Україні було прийнято Основний Закон держави. Цей акт закріпив незалежність українського народу, правові основи нашої держави, її суверенітет і територіальну цілісність. Ця подія стала найважливішою в житті українців після проголошення 24 серпня 1991 року незалежності України.

Слово «конституція» має латинське походження, що означає установлення, улаштування. Конституція – основний закон держави, що приймається, змінюється і скасовується в особливому порядку, який визначає суспільний і державний устрій, порядок і принципи утворення представників органів влади, виборчу систему, права й обов’язки громадян. Конституція – основа всього законодавства держави. Це правовий акт вищої юридичної сили, своєрідна ознака державності, юридичний фундамент державного і громадського життя, головне джерело національної системи права. Конституція на вищому рівні регулює суспільні відносини, пов’язані з  організацією влади, правами і свободами, обов’язками людини та громадянина, формами правління й державного устрою.



Ухвалення Верховною Радою України Основного закону 28 червня 1996 року стало важливим етапом утвердження державності, мало величезне політичне та правове значення для розвитку української політичної нації та громадянського суспільства. Венеціанська комісія визнала нашу Конституцію однією з найдемократичніших у Європі, особливо в частині прав, свобод та обов’язків громадян, які повністю відповідають міжнародним стандартам у галузі конституційного права.

У Конституції закріплений суверенітет Української держави над всією її територією, яка є недоторканною. А захист цього суверенітету і територіальної цілісності є найважливішою функцією держави і справою всього Українського народу. Дієвість цієї норми Конституції українці демонструють на практиці вже майже десять років, боронячи Україну від російської агресії.

середу, 7 грудня 2022 р.

ЛЮДСЬКА ГІДНІСТЬ — НАЙВИЩА ЦІННІСТЬ. До Міжнародного дня прав людини.

 

  




10 грудня - Міжнародний день прав людини. Сьогодні Україна, як і весь світ, зіткнулися з  особливою жорстокістю та неповагою до прав людини. Розв’язна жорстока війна на винищення української нації і окупація рф території нашої країни, порушення прав людини цією державою на тимчасово окупованих територіях, численні терористичні акти та військові конфлікти по всьому світу свідчать про неспроможність як окремих держав, так і світової спільноти забезпечити на належному рівні захист прав людини і  свобод.

    Одним з найважливіших аспектів цих прав є гарантія дотримання людської гідності. Людська гідність нерозривно пов’язана з унікальністю кожної людини. Кожен і кожна з нас володіє думками, почуттями, особистими якостями, а, отже, є цінністю завдяки своєму існуванню. Саме тому дуже важливо захищати людську гідність. Гідність – це також і внутрішня переконаність людини у власній цінності, почуття самоповаги та поваги до інших людей.

   Багато філософів і правознавців міркували над поняттям гідності. Серед них і Григорій Савич Сковорода, 300-річчя від дня народження якого відзначаємо цього року. Він відстоював права людської особистості в кожній людині, що на ті часи означало сильну демократичну тенденцію. Відкрито засуджував московських гнобителів.

   


Якось Катерина ІІ забажала побачити вже за життя відомого українського філософа особисто. Він прибув на її запрошення до палацу. Коли зайшла цариця до приймальної зали, всі присутні вклонилися, крім Сковороди. На питання Катерини, чому він не кланяється, відповів: «Не я бажав тебе бачити, а ти сама захотіла на мене подивитися. А як же ти мене роздивишся, коли я перед тобою удвоє зігнуся». Катерина ІІ намагалася «приручити» Сковороду, запрошуючи його на постійне проживання при дворі. У відповідь виклик: «Я не покину батьківщини. Мені моя сопілка і вівця дорожчі царського вінця». У спокусливі сіті заради «панства великого», заради «лакомства нещасного» Сковорода так і не дався.

 Розповідають, що Катерина ІІ, зустрівшись із Сковородою, запитала, чому він такий чорний. Дотепна відповідь містила глибоку кмітливість, що вказувала на суть його життя: «Е! Вельможна мати, хіба ж ти де бачила, щоб Сковорода була біла, коли на ній печуть і жарять, і вона все у вогні».

   Учення та наративи Сковороди про незалежність, самопізнання, сродну працю важливі і зараз. Ідея «спорідненої праці» – це основа суспільного ладу, запорука громадського порядку, душевного комфорту, соціального та індивідуального благополуччя, а також умова реалізації рівності і рівноправ’я. Ідея «спорідненої праці» у Г. Сковороди логічно пов’язана з концепцією «нерівної рівності», які відкривають людині шлях до щастя. Ця ідея представлена відомим сковородинським фонтаном. Виступаючи з критикою формальної рівності, що заснована на універсальній «неспорідненності», він протиставляв їй внутрішню «нерівну рівність» як можливість реалізації кожним своїх здібностей, право кожного на індивідуальність, на щастя. Отже, «споріднена праця» – це вираження ступеня соціальної справедливості, а право як механізм встановлення закладеної у «спорідненій праці» справедливості має виходити від людини, виражати не стільки зовнішню,скільки внутрішню міру її волі.

10-та пісня збірки Г. Сковороди «Сад божественних пісень» — «Всякому городу нрав и права…» – вважається класичним зразком соціальної сатири в давній українській літературі.

Слова «всякому городу нрав і права» наштовхують на думку про адміністративні заходи Катерини II щодо міст у кінці 60-70-х років. Імператриця в цей час посилено запроваджувала дворянсько-бюрократичну систему управління губернських та повітових міст, визначала своє розуміння тези «всякому городу нрав и права». Отже, вірш спрямований не тільки проти загальних соціальних пороків, а й конкретно — проти запроваджуваних порядків бюрократичної системи.

Письменник виступає проти соціальної несправедливості, яка існує і принижує людську гідність:

Панські Петро для чинів тре кутки,

Федір-купець обдурити прудкий,

Той зводить дім свій на людський манір,

Інший гендлює, візьми перевір!

   Образом Петра автор розкриває психологію новонародженого лакузи, який морально вироджується. Він, замість того, щоб боротися за волю, свідомо спрямовує свою діяльність «для чинів». Твір є гострою сатирою на верхівку суспільства того часу: купців, чиновників, поміщиків, які задовольняли свої примхи. Не оминув поет і юриста, який закони повертав так, як було вигідно йому: він збагачувався на хабарях. Ця пісня є вершиною поезії Сковороди, бо, засуджуючи експлуататорське суспільство, відповідала настроям і почуванням народу.

    Доля подарувала Україні Сковороду і ми зобов’язані вслухатися в його заповіти й докласти всіх зусиль, щоб зрозуміти вчення великого філософа, адже воно потрібне нам і сьогодні. Г. Сковорода обстоює свободу і права кожної людини. Воля пов’язується з боротьбою за національне і соціальне визволення, що закладає основу для традиційних цінностей українського національного світогляду.

 

 

суботу, 22 жовтня 2022 р.

21 жовтня 1672 року народився Пилип Орлик, автор першої Конституції в Україні

 

21 жовтня 1672 року народився Пилип Орлик, український політичний, державний і військовий діяч, Генеральний писар (1702–1709), гетьман Війська Запорозького у вигнанні (1710–1742), поет, публіцист. Найближчий соратник гетьмана Івана Мазепи, який став після його смерті гетьманом Війська Запорозького Правобережної України і автором першої Конституції в Україні, відомої як "Конституція Пилипа Орлика" (1710).

Конституція була укладена у двох примірниках: староукраїнською та латинською мовами. Конституція Орлика, написана латиною, зберігається в Національному архіві Швеції. Документ староукраїнською зберігається в Москві.

Пилип Орлик був не тільки найближчим помічником Івана Мазепи, але й став спадкоємцем його антимосковської політики, аж до своєї смерті у 1742 році домагаючись незалежності України. Тому він другий найбільш негативний український герой після Івана Мазепи у російській історичній традиції.

Усім хто цікавиться постаттю Пилипа Орлика пропонуємо ознайомитися з добіркою видань читальної зали центральної бібліотеки ім. М. Коцюбинського.