До Дня Незалежності України. Левко Лук'яненко - незламний патріот, автор Акту проголошення незалежності України

     Історичний день 24 серпня 1991 року було проголошено Днем Незалежності України. Цей день став національним святом нашого народу, а цю дату ми відзначаємо як державне загальнонародне свято.

    Сьогодні хочеться згадати і вшанувати  всіх  відомих і невідомих героїв, котрі своєю самовідданою боротьбою наблизили цю світлу мить незалежності, котрі поклали своє життя і здоров`я на вівтар української державності. 

    Безупинна боротьба за власну гідність і честь нації  впродовж усього життя, значна частина якого проходила в казематах, концтаборах чи на вигнанні  - доля апостолів правди і свободи поневоленої нації:  поетів, письменників, істориків, філософів. Саме така доля дісталася Тарасу Шевченку, Івану Франку, Дмитру Донцову, Миколі Міхновському, Михайлу Грушевському, В`ячеславу Липинському, Юрію Липі, Василю Стусу, Василю Лісовому,  В`ячеславу Чорноволу, Левку Лук`яненку...

   

"Середній на зріст, завжди спокійний і урівноважений, він носив пишні вуса, мав добрі сірі очі, і викликав мимовільну довіру до себе." (Гриць Гайовий)

    Його присудили до страти - тоді найвищу й уже виключну міру покарання, по деякому часі "гуманно" замінену на 15 років ув`язнення. Лук'яненко потерпів за те тільки, що, спираючись на офіційні дані радянської статистики та проголошене чинною тоді Конституцією право на самовизначення республік,  "злочинно" доводив, що самостійна Україна за будь-якої політичної влади була б розвиненішою й багатшою, ніж у складі Союзу. Це розцінювалось, як "зрада Батьківщини."

    Стриманий і делікатний в'язень, небагатослівний, але завжди точний  у формулюванні своєї  думки, спокійно відповідав: " Навіть якщо в усьому світі я залишусь один українець  - то й тоді боротимусь за вільну й незалежну Україну!"

    Народився Левко Григорович 24 серпня 1928 року в селі Хрипівці Городнянського району на Чернігівщині в родині Грицька й Наталки Лук'яненків першим з чотирьох дітей. Батько мав початкову освіту і був кмітливий до різного ремесла. Мати навчалась в гімназії, любила художню літературу. Любила співати й прищепила  любов до пісні синові. Гімн  "Ще не вмерла Україна" Левко почув уперше в дитинстві від матері.

    Пережив він і голод 33-го і  окупацію, ранню солдатчину,  прослуживши дев'ять років спочатку в Австрії, потім на Закавказзі, де здобув середню освіту при військовому гарнізоні. Далі був юридичний факультет Московського держуніверситету, по закінченні якого працював пропагандистом райкому партії й адвокатом на Львівщині і, нарешті - кайдани особливо небезпечного державного злочинця.

    Він витримав рівно п'ятнадцять років, після чого лічені місяці волі (яка то була "воля" - він напише пізніше у своєму нарисі "Рік свободи" ) - і нове десятирічне ув'язнення з засланням у Сибір - за те, що не зламався, не скорився, а добивався прав, гарантованих міжнародними угодами, для своїх, здебільшого вже геть збайдужілих, співгромадян.

   

    Повернувшись в Україну, після ув'язнення з радянських мордовських таборів, одразу поринув у бурхливе політичне життя, очоливши спочатку  правозахисну організацію - Українську Гельсінську спілку, потім Республіканську партію України. Продовжив активну боротьбу за незалежність і  ухвалення Верховною Радою Акту проголошення незалежності України. Був обраний народним депутатом України чотирьох скликань, кандидатом у Президенти.

    27 років життя у тюрмах і таборах, 4 голодування, 450 днів у карцерах та 23 тисячі кілометрів етапу. Бог вирішив віддячити...Але не тільки пану Левку, а й всім українцям. 24 серпня 1991 року Україна відновила свою незалежність. Саме на його день народження випала доленосна подія для нашої країни.

    І в останні дні, попри поважний вік, Левко Лук’яненко брав активну участь у житті держави. Мало хто знає, що частину своєї Шевченківської премії 2016 року він виділив на будівництво храму святителя Миколая Чудотворця у рідному селі Хотів на Київщині. Що від початку  війни на Донбасі він регулярно їздив на передову до наших захисників, а в останні дні працював над агітаційними та мотиваційними матеріалами для бійців.

    З кінця 80-х років Левко Лук’яненко почав літературну  діяльність. За життя він написав багато книжок. Найвідомішою роботою початку 90-х стала книжка "Сповідь у камері смертників", в якій він змалював свою боротьбу за незалежність України. В нашій бібліотеці є два видання цієї книги. Перше видання 1991 року зачитане "до дір".

     В 2016 році отримав Шевченківську премію за 13-томну книгу "Шлях до відродження", яку писав 27 років.

    Сам Левко Лук’яненко відзначав, що в просвітницькій роботі з розширення історичного знання про Україну дуже важливою є взаємодія дослідників, бібліотек, навчальних закладів, телебачення, кіно. «Стан нації залежить від рівня національної свідомості. Стан української нації є на надзвичайно низькому рівні», – констатував Левко Лук'яненко. Він вважав, що 13-томне видання може змінити цю ситуацію, адже вдумливе прочитання вміщених у ньому творів сприятиме перетворенню малоросів і хохлів в українців. Кожний читач знайде в ньому відповіді на запитання чому Україна є такою, якою ми її бачимо, чому її історичний розвиток відбувається саме так, а не інакше. «В цьому виданні багато спогадів про славних синів української нації. Деякі розповіді варті кінофільму. Окремі твори присвячено історико-філософському осмисленню дійсності, діяльності Української Гельсінської Групи, моїй діяльності на посаді Посла України в Канаді», – характеризував свій доробок Левко Григорович.

   Наша бібліотека має це 13- томне видання, подароване самим автором 11 травня 2018 під час останнього візиту до Чернігова," Безкоштовним курсам української мови", автором волонтерського проекту і координатором яких  є кандидат філологічних наук, директор Чернігівської міської ЦБС Людмила Зіневич. Вона й передала їх до фонду центральної бібліотеки ім. М. Коцюбинського.

   Нещодавно вийшла в світ книга "Вулиця причетних. Чернігівська справа Лук'яненка", презентація якої відбулась 16 серпня 2020 року у Чернігові на Зеленій сцені. Її авторка Віра Курико – журналістка. Найбільше працює в жанрі художнього репортажу й пише для Reporters.  В 2019 році Конкурс художнього репортажу ім. Майка Йогансена "Самовидець" оголосив  її переможцем за репортаж "Чернігівська справа Лук’яненка", а видавництво "Темпора" надрукувало її книгу:

Курико В. Вулиця причетних. Чернігівська справа Лук'яненка. – К.: Темпора, 2020. – 216 с.

   Ця історія — про звичайних радянських людей, яких система використала для повторного засудження дисидента Левка Лук’яненка, коли він мешкав із першою дружиною в Чернігові. Хто вони, ці люди? І чи пригадують свої на перший погляд непримітні дії та слова? І як ставляться до цих дій та слів нині: вважають їх самозахистом? А може, компромісом? Або пристосуванням? І чи готові вони сьогодні прийняти нові умови так, як прийняли попередні, й жити в місті, де одну з найважливіших вулиць можуть назвати на честь людини, якої так боялася радянська влада і до нищення якої залучила всіх, хто не противився?

   Книги Левка Лук'яненка та видання про нього представлені на виставці-персоналії "Він гідно проніс прапор боротьби" в читальному залі бібліотеки ім. М. Коцюбинського.  Якщо  бажаєте більше дізнатися про історію формування української держави, відновлення її незалежності, згадати тих, хто боровся за неї, тих завдяки кому вона стала можливою у 1991 році, запрошуємо ознайомитися з книгами з виставки "Незалежна Україна - на всі віки, на всі часи". 

    При підготовці публікації використані такі  матеріали:

1.  Лук'яненко, Л.Г. Вірую в бога і в Україну. - К.: Софія-А, 2007. - 308 с.

2.  Лук'яненко, Л.Г. Де ти, доле України?. - К., 2011. - 267с.

3.  Лук'яненко, Л.Г.  Духом i єством // Киiв . - 1995.-N9-10. - С.118

4.  Лук'яненко, Л.Г. Народження нової ери: Збірник статей. - Вид. 3-тє, випр. та доп. - Д.: АРТ-            ПРЕС, 2008 - 196с.

5.  Лук'яненко, Л.Г. Нацiональна iдея i нацiональна воля. - К., 2006. - 288с.

6.  Лук'яненко, Л.Г. Незнищеннiсть. - К.: МАУП, 2004. - 88с.

7.  Лук'яненко, Л.Г. Нюрнберг-2. - К: Нора-Прiнт, 2001. - 114с.

8. Лук'яненко, Л.  Проголошення самостійності України 1991 року // Голос України. - 2018. - 10        лютого (№ 28). - С. 4

9. Лук'яненко, Л.Г. Сповiдь у камерi смертникiв. - К.: журн. "Вiтчизна", 1991. - 124с.

10. Лук'яненко, Л.Г. Сповiдь у камерi смертникiв. / Вид. 4-тє. - К., 2011. - 136с.

11. Лук'яненко, Л.Г.  Шлях до відродження. Зібрання творів. У 13 томах. - К., 2014

Про нього:

1.  Він гідно проніс прапор боротьби: Левко Лук'яненко // Урядовий кур`єр. - 2018. - 10 липня (№ 126). - С. 3

2.  Левко Лук’яненко // Енциклопедія історії України: у 8 т. Т.6 :Ла-Мі. - К. : Наукова думка, 2009. – С. 297.

3.  Левко Лук’яненко // Енциклопедія Сучасної України. Т.18: Лт-Малицький. - Київ : [Інститут енциклопедичних досліджень НАН України], 2017. – С. 106.

4. Лауреатам - вітання, а до влади - питання: [ лауреати Шевченківської премії 2016 року] // Літературна Україна. - 2016. - № 10. - С.1

5. Судакова, Н.  Шляхом нескорених пішов у вічність Левко Лук'яненко // Літературна Україна. - 2018. - № 24. - С. 6

Інтернет-ресурс:

1. Лук'яненко Левко Григорович — Вікіпедія

https://uk.wikipedia.org/.../Лук%27яненко_Левко_Григоро..

2. Левко Лук'яненко: політв'язень і "батько незалежності" - BBC News ...

https://www.bbc.com/ukrainian/features-38587235

3. Левко Лук'яненко. Вічний революціонер | Українська правда

https://www.pravda.com.ua/articles/2018/04/18/7177986/