Іван Франко увійшов в українську та світову історію як учений-енциклопедист, філософ, економіст, мистецтвознавець, поет, прозаїк, драматург, перекладач, критик, як громадський та політичний діяч.
" Ті духові вартості, які вніс Іван Франко в наше громадянське життя, в нашу літературу й науку, такі великі, що сміло можна назвати його найбільшим сином України свого часу й поставити побіч Шевченка та Драгоманова між найбільшими історичними постатями України",- писала газета "Діло" в жалобній статті 30 травня 1916 року.
Іван Франко - один із найбільших провісників правди для свого народу: " Пам`ятайте, мої други, ширіть скрізь і все Правду і ніщо більше як Правду. Бо хоча Правда зразу усім гірка, так все-таки згодом вона скрізь бере верх й стає солодкою спасителькою людства."
Франка за життя одні побожно любили, інші боялись, а ще інші ненавиділи (така доля геніїв). Коли Франків дух перейшов у інший вимір, люди стали менше знати його через замовчування правди, яку він відкривав їм. Найсокровенніші Франкові праці прирікали на забуття, інші піддавали ідеологічному кривотлумаченню.У пору тотального гніту більшовицької ідеології І. Франка трактували як натхненного партійними ідеями "вічного революціонера", Великого каменяра. Бо інакше ж як мали пояснити появу його поетичного циклу "Думи пролетарія"(1876-1886), поетичну збірку "З вершин і низин" (1887). Хоч нині ці символи в їх колишньому пролетарському тлумаченні й сприймаються до певної міри як анахронізми, але за своєю сутністю вони далеко за межами примітивної революційної ідеології:
Вічний революцьонер -
Дух, наука, думка,воля, -
Не уступить пітьмі поля...
Франків "вічний революцьонер" - це дух особи, що незмінно спонукає людину до вищих сфер пізнання, до світла, до гідного життя.
Будучи не лише пророком нашого національного відродження і визволення, а й аналітиком проблем української національної ідеї державотворення, в багатьох політологічних статтях і трактатах виступає як проникливий знавець нашої доби.
Мислитель і митець світового рівня, який вільно писав українською, польською, німецькою й перекладав із 14 мов, багатогранна творча спадщина, якого налічує близько п'яти тисяч літературних творів та наукових праць зараз малодоступна. Адже навіть те, що було опубліковане в сувороцензурованих 20-томному зібранні творів у 50-х роках та 50-томному у 80-х роках 20-го століття, охоплює тільки дві третини Франкової спадщини. До 150-річчя від народження І. Франка за держзамовленням у програмі "Українська книга" видані додаткові томи до Зібрання творів у 50-ти томах (тт. 51, 52, 53, 54) та Покажчик купюр до зібрання творів, куди увійшли усі вилучені частини текстів. Одначе це ще далеко не охоплює всієї безцінної Франкової спадщини. Із радянських видань творів Івана Франка неможливо скласти правдивого уявлення про його державотворницьку діяльність, духовно- інтелектуальний потенціал, його правду, його ідеї, бо вони замовчувались, перекручувались, редагувались.
Найважливіші твори Івана Франка, які становлять теорію і практичну характеристику української національної ідеї і висувають наймодерніші завдання перед нею зібрані в книзі, яка видана за нових часів і наша бібліотека має її в своєму фонді :
Немає коментарів:
Дописати коментар