Через правову культуру - до громадянського суспільства

Вибрати мову

четвер, 25 березня 2021 р.

25 березня - День пам`яті В`ячеслава Чорновола

   


Доля кидала його в найнижчі  низини і підіймала до найвищих висот. Тесляр, редактор, літературний критик, політв'язень, журналіст, кочегар, лідер партії Народний Рух України,  ініціатор заснування Української Гельсінської спілки - це все про Вячеслава Чорновола. Він був тричі ув` язнений радянською владою, але зумів підняти міжнародну громадськість на захист політв`язнів у Радянському Союзі. Чорноволова біографія - типова для генерації шістдесятників.

   


 
У квітні 1967 року у Львові Чорновіл завершив укладання збірника "Лихо з розуму (портрети двадцяти "злочинців")", який відразу ж іде в самвидав, а незабаром виходить друком у Парижі. Цим твором автор викрив антилюдяну радянську систему, зробив грунтовний аналіз несправедливого арешту, а потім засудження двадцяти інтелігентів. Вихід книги став подією світового значення. Це була перша закордонна публікація матеріалів українського Опору після тридцятих років, яку автор відповідально підписав власним іменем і за яку був заарештований  і засуджений  до 3 років позбавлення волі у виправно-трудовій колонії. 

    З 1970-го мешкав у Львові, вів правозахисну діяльність, редагував нелегальний "Український вісник". У січні 1972 року його знов заарештували і за антирадянську агітацію і пропаганду засудили до 6 років ув`язнення і 3 років заслання. Термін відбував у мордовських таборах. У квітні 1980 року новий арешт і 5 років ув`язнення.  У 1983 році звільнений за протестом прокурора Якутської АСР, працював у місті Покровську кочегаром, продовжував правозахисну діяльність.

   


За часів "перебудови" Вячеслав Чорновіл з дисидента стає державним діячем. У 1990, 1994 і 1998 роках обирався до Верховної Ради України. Він став депутатом і активно боровся за незалежну українську державу. 
У 1991 році балотувався на посаду Президента України. У 1989 році він був одним із засновників Народного руху України за перебудову, у грудні 1992 року він очолив НРУ, який під впливом Чорновола перетворився на політичну партію. 

 
  25 березня 1999 року він загинув у Київській області. Це була нібито автокатастрофа, але її обставини  дотепер залишаються остаточно нез`ясованими. На місці аварії стоїть тепер хрест з ім`ям Вячеслава Чорновола.
  

Все, що мав у житті, він віддав

Для одної ідеї,

І горів, і яснів, і страждав,

І трудився для неї.

І.Франко "Мойсей"    

     І це справді сказано також і про нього. Цією ідеєю була для Вячеслава Чорновола його й наша Україна.

     Серед багатьох талантів, якими було наділено Вячеслава Чорновола, найпотужнішим його обдаруванням був талант літератора -журналіста з вибуховою силою звучання й здатністю впливати, переконувати.

 "...вдача в нього невгамовна, його буквально розпирає від ідей та задумів... він пробував "і малювати в майстерні Алли Горської, і вигадливі витинанки робив з паперу, і роль грати в нашому студійному театрі, і на дипломних театральних виставах був неодмінно перший глядач, і телефільм планував зняти про художницю Караффу-Корбут. Та найголовнішим для нього був, мабуть, діалог. Він заводився з півоберта, буквально пірнав у суперечку, й аргументував свою позицію дуже цікаво, заходячи з цілком несподіваного боку, - а суперечники поруч були неабиякі!", - згадував про Вячеслава Чорновола Лесь Танюк.     

        Він мав велику українську бібліотеку, в якій було багато старих українських назв, маловідомих українському загалові.  Саме вона була його містком з мистецтва в політику. Як згадував Лесь Танюк "...книжки були поєднані між собою незримим пунктиром; він постійно ніби полемізував з кожною - чітко знав, де яка стоїть чи лежить, користувався численними закладками, міг вихопити книжку з полиці чи з-під ліжка й цитувати цілі абзаци, щоб тут же підкріпити їх витягами з іншого видання, полярного чи паралельного". Про кожного із сучасних авторів він мав свою власну думку, добре знав класичну російську літературу, читав світову, його цікавили люди й біографії: Тарле і Моруа, Кампанелла і Галуа. Бо він стверджував, що "людину можна доконечно впізнати лише через добу, як і добу - через людину".                                                                                                                                                                                                      Література:                                                                                                                                                    Чорновіл В. Твори:У 10-ти т. - Т. 2. "Правосуддя чи рецидиви терору?". "Лихо з розуму". Матеріали та документи 1966-1969рр./ Упоряд. Валентина Чорновіл. Передм. Лесь Танюк. - К.: Смолоскип, 2003. - 906 с., іл.  

Чорновіл В. Твори:У 10-ти т. - Т. 3./ Упоряд. В. Чорновіл. Передм. М. Косів - К.: Смолоскип, 2006. - 976 с., іл.

Деревінський В.Ф. В'ячеслав Чорновіл: дух, що тіло рве до бою. - Х.: Віват, 2016. - 496 с., іл.                                                                                                                                                                                    Підготувала Наталія Ущенко.                                                                                                                                                                                                

понеділок, 8 березня 2021 р.

Міжнародний день боротьби за права жінок


 Міжнародний жіночий день - це особлива дата для жіноцтва. Адже в усьому світі ЗМІ та громадськість ще раз акцентують увагу на рівних правах жінок та чоловіків у соціумі, обговорюють боротьбу із сексизмом, домашнім насильством та гендерну рівність. 
   

У 1857 році саме 8 березня текстильниці Нью-Йорку (США) вийшли на страйк, вимагаючи рівну оплату праці із чоловіками. Офіційний статус свято отримало завдяки Кларі Цеткін та Розі Люксембург, які виголосили ідею святкування Дня солідарності жінок у боротьбі за повні політичні, економічні та соціальні  права на 3-й комуністичній інтернаціональній зустрічі 1921 року. Після Другої світової війни день не відзначався, і лише в 1974 році відновлюється рух жінок і традиція жіночого руху. 1975 року (в Міжнародний рік жінки) день був визнаний ООН як Міжнародний жіночий день.   Завдяки жіночому руху жінки 
 вибралися з обіймів побутових справ та почали втілювати свої мрії в науці, політиці,отримали право голосу на виборах. Більшість європейських країн дозволили жінкам голосувати в 20- му столітті. Найпізніше - це зробила Швейцарія, але у кількох країнах світу таке право досі не реалізоване. 
    День жінок в Україні має давню історію. Своїми коренями він сягає ще тих, часів, коли  Організація О`бєднаних Націй уперше проголосила його на міжнародному рівні в 1975 році. Вже із часом Міжнародний жіночий день романтизували  та перетворили на свято подарунків.  
    Суперечки, чи варто залишати Міжнародний жіночий день офіційним святом продовжуються.
       Адже комуністичний флер свята у суспільстві не пропадає. Восени до Верховної Ради України був внесений законопроєкт про скасування додаткового вихідного дня на честь 8 березня. Але закон так і не прийняли. "Свято весни, любові та краси" - саме так дедалі частіше називають 8 березня, а не справжній вираз феміністського руху. "Право на освіту, власність, голосування на виборах - усе це здобули для нас феміністки. Саме завдяки їм ми можемо обирати : бути нам бізнес-леді чи домогосподарками, чайлд-фрі чи матерями кількох дітей, заміжніми чи ні, а також яку освіту здобувати, де й ким працювати, за кого голосувати тощо".  (Кур`ята Ніна. Право на права //   Український тиждень. - 2021. -  №9. - С. 13). 
   

За останні роки Україна досягла важливого прогресу в подоланні гендерної нерівності. Наразі українські жінки успішно задіяні в усіх сферах суспільного життя, краще представлені в різних професіях, частково завдяки скасуванню в 2017 році радянського списку професій, які було визнано "занадто небезпечними" для жінок. Україна пишається жінками-новаторками, які впроваджують зміни на краще у різних галузях, таких як політика, розвиток громад, журналістика і військова сфера.
    Опитування групи " Рейтинг" (Пенсійний кур`єр. - 2021. - № 9) свідчать, що порівняно з даними 2015 року можна спостерігати поступове зменшення кількості українців, які вважають, що готуванням, господарством та вихованням дітей частіше опікується жінка. Проте близько 40 % опитаних переконані, що жінки замало представлені в політиці, 30 - 35% вважає, що їх недостатньо в правоохоронних органах та науці, 26% -  у армії, 19% - у бізнесі.
    Крім того, близько половини опитуваних погоджуються з твердженням, що наразі в Україні бракує партії, котра представляла б інтереси жінок, боролася проти домашнього насильства  та гендерної нерівності.  Також   жінки недостатньо представлені в органах влади, тому показово, що 82% респондентів підтримує прагнення жінок іти в політику. Можливість вільного вибору  - це і є рівність прав,  за це право і виходили на марші та демонстрації тисячі жінок по всьому світу сотню років тому.     
        Підготувала Наталія Ущенко.     

вівторок, 2 березня 2021 р.

Замість золота і нафти – людський капітал…



20 лютого 2021 року Україна на державному рівні вже в одинадцяте відзначає Всесвітній день соціальної справедливості. Соціальна справедливість є загальновизнаною цінністю, що закріплена в документах світової спільноти (Декларація цілей розвитку ООН, Декларація Міжнародної організації праці про соціальну справедливість у цілях справедливої глобалізації).
В реалізації соціальної політики держав вона виступає як ключовий принцип. Соціальна справедливість існує як деякий феномен суспільної свідомості (правовій, релігійній, моральній, економічній). Ця категорія закріплюється в суспільній думці, що фіксує соціальну справедливість як винагороду, визнання за працею, забезпечення усім мінімумом соціально гарантованого рівня і якості життя, рівний доступ до соціальних благ (отримання освіти, збереження здоров’я, інформації, культурних цінностей).
В історії розвитку людської цивілізації поняття справедливості мало різне змістовне навантаження. Вищим рівнем розвитку справедливості вважалася донедавна побудова гармонійного національного суспільства на засадах народовладдя.

На думку сучасних українських вчених «поки що немає науково обґрунтованої міжнародної концепції справедливості, але існують проблеми, що спонукають до розробки цього питання» та вбачають, що «справедливість - це не абстрактно-філософське, а чітке конструктивно-технологічне поняття в системі держу правління» (В.Корж).
Нині соціальна справедливість найчастіше ототожнюється з бідністю. Згідно з міжнародними критеріями, якщо особа має менше ніж 1,9 долара на день, то йдеться про екстремальну бідність. Це є дуже небезпечним, оскільки скрута деформує свідомість.
Якщо наприкінці ХХ сторіччя наукова думка вбачала в понятті бідність відсутність доходів, то нині превалює думка, що свобода від бідності набагато важливіша, ніж доступ до багатства. Подолання бідності залишається стратегічною в переліку «Цілей розвитку тисячоліття» (слідкуйте за виконанням цілей на http: // www. un.org /millenniumgoals /).
Новий підхід до боротьби з бідністю був запропонований разом з новим методом оцінки розвитку – індексом розвитку людського потенціалу, що є порівняльним показником різних параметрів, які впливають на рівень життя в країні (тривалість життя, освіта, ВНД на душу населення). Вважається, що в нову епоху знань та інформаційних технологій людський капітал може стати головним ресурсом. Програма розвитку ООН зафіксувала повільний, але стабільний прогрес у розвитку нашої країни: 74 місце серед 189 країн і територій, ділить цю позицію з Гренадою,Мексикою, Невісом.

Деякі цифри та факти.
Кількість безробітних у світі збільшилась з 200 млн до 470 млн В Україні зареєстровано у 2020 році 9,7% (1,643 тис.) безробітних.
За розрахунками ООН, у країнах Центральної та Східної Європи поріг монетарної бідності становить 5,05 доларів на день, тобто понад 4000 грн на місяць.
За підрахунками Інституту демографії та соціальних досліджень НАНУ, розрив у доходах 10% найбагатших та 10% найбідніших українців становить 40 разів.
Кількість українських заробітчан оцінюють у 3,2 млн осіб.
Невміння жити в нових умовах останнім часом називали проблемою 60-65% громадян, брак сучасних економічних знань – до 40%, брак упевненості у своїх силах та рішучості в досягнені цілей – до 30% українців.
«Вирішення проблеми нерівності, спирання на інновації та роботу з природою могли б допомогти людству зробити великий крок уперед, щоб усім разом підтримувати різні суспільства і планету в цілом», - зазначив Педро Консейсао в доповіді з розвитку людського потенціалу 2020 року в рамках Програми розвитку ООН.
Підготувала бібліограф ЦМБ ім. М. Коцюбинського Ольга Чирик
Використані джерела:
Віхров М. Психологія бідності / М. Віхров // Український тиждень. – 2019. - № 46 – С.14 – 15.
Мозоль Н. Сучасний погляд на справедливість / Н. Мозоль // Право України. – 2007. – № 5 - С. 39 – 44.
Шавалюк Л. Деградація в епоху розвитку / Л. Шавалюк // Український тиждень. - 2020. - № 9. - С.18 – 21.
Україна продовжує крокувати вперед до кращого розвитку людського потенціалу // Програма розвитку ООН. - Режим доступу: https://www.ua.undp.org/.../Ukraine-inches-forward-in...