Міжнародний жіночий день - це особлива дата для жіноцтва. Адже в усьому світі ЗМІ та громадськість ще раз акцентують увагу на рівних правах жінок та чоловіків у соціумі, обговорюють боротьбу із сексизмом, домашнім насильством та гендерну рівність.
У 1857 році саме 8 березня текстильниці Нью-Йорку (США) вийшли на страйк, вимагаючи рівну оплату праці із чоловіками. Офіційний статус свято отримало завдяки Кларі Цеткін та Розі Люксембург, які виголосили ідею святкування Дня солідарності жінок у боротьбі за повні політичні, економічні та соціальні права на 3-й комуністичній інтернаціональній зустрічі 1921 року. Після Другої світової війни день не відзначався, і лише в 1974 році відновлюється рух жінок і традиція жіночого руху. 1975 року (в Міжнародний рік жінки) день був визнаний ООН як Міжнародний жіночий день. Завдяки жіночому руху жінки вибралися з обіймів побутових справ та почали втілювати свої мрії в науці, політиці,отримали право голосу на виборах. Більшість європейських країн дозволили жінкам голосувати в 20- му столітті. Найпізніше - це зробила Швейцарія, але у кількох країнах світу таке право досі не реалізоване.
День жінок в Україні має давню історію. Своїми коренями він сягає ще тих, часів, коли Організація О`бєднаних Націй уперше проголосила його на міжнародному рівні в 1975 році. Вже із часом Міжнародний жіночий день романтизували та перетворили на свято подарунків.
Суперечки, чи варто залишати Міжнародний жіночий день офіційним святом продовжуються.
Адже комуністичний флер свята у суспільстві не пропадає. Восени до Верховної Ради України був внесений законопроєкт про скасування додаткового вихідного дня на честь 8 березня. Але закон так і не прийняли. "Свято весни, любові та краси" - саме так дедалі частіше називають 8 березня, а не справжній вираз феміністського руху. "Право на освіту, власність, голосування на виборах - усе це здобули для нас феміністки. Саме завдяки їм ми можемо обирати : бути нам бізнес-леді чи домогосподарками, чайлд-фрі чи матерями кількох дітей, заміжніми чи ні, а також яку освіту здобувати, де й ким працювати, за кого голосувати тощо". (Кур`ята Ніна. Право на права // Український тиждень. - 2021. - №9. - С. 13).
За останні роки Україна досягла важливого прогресу в подоланні гендерної нерівності. Наразі українські жінки успішно задіяні в усіх сферах суспільного життя, краще представлені в різних професіях, частково завдяки скасуванню в 2017 році радянського списку професій, які було визнано "занадто небезпечними" для жінок. Україна пишається жінками-новаторками, які впроваджують зміни на краще у різних галузях, таких як політика, розвиток громад, журналістика і військова сфера.
Опитування групи " Рейтинг" (Пенсійний кур`єр. - 2021. - № 9) свідчать, що порівняно з даними 2015 року можна спостерігати поступове зменшення кількості українців, які вважають, що готуванням, господарством та вихованням дітей частіше опікується жінка. Проте близько 40 % опитаних переконані, що жінки замало представлені в політиці, 30 - 35% вважає, що їх недостатньо в правоохоронних органах та науці, 26% - у армії, 19% - у бізнесі.
Крім того, близько половини опитуваних погоджуються з твердженням, що наразі в Україні бракує партії, котра представляла б інтереси жінок, боролася проти домашнього насильства та гендерної нерівності. Також жінки недостатньо представлені в органах влади, тому показово, що 82% респондентів підтримує прагнення жінок іти в політику. Можливість вільного вибору - це і є рівність прав, за це право і виходили на марші та демонстрації тисячі жінок по всьому світу сотню років тому.
Підготувала Наталія Ущенко.
Немає коментарів:
Дописати коментар