
Після повалення гетьманату П. Скоропадського Винниченко став одним з керівників Директорії - нового уряду Української народної республіки. Протягом 1919 -1920 рр. В. Винниченко написав 3-томний мемуарно-публіцистичний твір «Відродження нації», де виклав власні погляди на українську революцію. У своїх політичних уподобаннях В. Винниченко коливався між українською національною самостійницькою платформою і концепцією української радянської республіки.
Не бажаючи брати на себе відповідальність за помилкову, як він уважав, політику уряду УНР, письменник 1919 року виїхав до Австрії. У роки чужоземної інтервенції й кривавої громадянської війни Винниченко бачив національну роз'єднаність українців, що зумовила поразки в будівництві держави.
Винниченко-політик ніколи не прагнув власного підвищення, він намагався підпорядкувати своє «Я» суспільним потребам. Саме тому він відкинув пропозицію політичних сил УНР взяти на себе диктаторські повноваження у січні 1919 р. і без будь-яких зволікань залишив посаду голови Директорії в лютому 1919 р., відхилив можливість потрапити на вищі щаблі влади в УРСР у 1920 р..
Не втрачає свого наукового, теоретичного значення його внесок в історіографію, глибоке осмислення суспільних, геополітичних процесів ХХ століття,велетенська епістолярія, публіцистика, а ще 40 книжок щоденника. А бібліотека має унікальне 4 - томне видання "Щоденників" Володимира Винниченка Канадського Інституту Українських Студій та окремо видану працю "Перед новим етапом (наші позиції)", видану у Торонто в 1938 році, які представлені на виставці.


Немає коментарів:
Дописати коментар