ДО 30-Ї РІЧНИЦІ ПРИЙНЯТТЯ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ

 

28 червня 2026 року Україна відзначає одне з найважливіших державних свят – День Конституції України – Основного Закону держави, яким закріплено основи суспільного ладу, державний устрій, систему, порядок утворення, принципи організації і діяльності державних і самоврядних органів, права та обов’язки громадян.

Сьогодні, в умовах повномасштабної війни росії проти України і численних злочинів окупантів, ми як ніколи розуміємо важливість цінностей, закладених у Конституції України, та необхідність їх захисту і збереження для майбутніх поколінь.

З нагоди відзначення ювілейної дати прийняття Конституції центральна бібліотека імені М.М. Коцюбинського запрошує ознайомитися з виданнями з історії та розвитку українського державотворення, конституційного права та прав людини, які представлені у фондах бібліотеки.

До уваги користувачів:

– книжкова виставка «Конституція – основа державотворення» (читальна зала, 2-й пов.).

Основний закон нашої держави має глибокі корені в історії, а так звана Конституція Пилипа Орлика була найпрогресивнішим документом своєї доби.

Крах радянської імперії став крахом і основного закону, який, попри всі піднесені епітети, узаконював тоталітаризм і був непридатним для побудови правового, демократичного суспільства.

Новітній конституційний процес нерозривно пов’язаний із відновленням української державності. Творення Конституції розпочалося із ухваленням Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року. З розпадом СРСР та ухваленням Акта проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року національна законотворчість активізувалася.

Протягом 1990-1996 років було запропоновано близько 15 різних варіантів Конституції. Конституція України була ухвалена після безперервного засідання парламенту, яке тривало майже добу. Ухвалення Верховною Радою України 1996 року Основного закону стало важливою віхою українського державотворення.

«Є Конституція!» - такими були перші слова Олександра Мороза, який тоді обіймав посаду голови Верховної Ради України. 21 червня 1996 року було прийнято доповнення Олександра Мороза про виключне право українського народу визначати та змінювати конституційний лад. Таке право не може бути узурповане жодним з державних органів та владою.

За матеріалами Українського інституту національної пам'яті

135 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ

 

14 червня 1891 року – у селі Зашкові біля Львова народився Євген КОНОВАЛЕЦЬ, один із борців за незалежність України в ХХ ст. Він створив і став командиром найбоєздатнішої військової частини Армії УНР – корпусу Січових стрільців, став засновником Української Військової Організації (УВО), очолив Організацію Українських Націоналістів (ОУН).

«У великій світовій драмі наших днів ми маємо до вибору: або бути творцями, або жертвами історії», – говорив провідник ОУН та УВО Євген Коновалець.

Він не мав військової академії за плечима — він був студентом юридичного факультету, коли його мобілізували до австро-угорського війська на початку Першої світової. Проте це не завадило йому стати легендарним командиром Січових Стрільців і полковником Армії УНР.

Поразка національно-визвольних змагань 1917—1921 рр. та чотиристороння окупація України спонукали Коновальця до пошуку нових методів боротьби за незалежність України. 1920 року в еміграції він заснував Українську військову організацію (УВО) — підпільну структуру, що ставила за мету боротьбу за незалежність України збройними методами. УВО діяла переважно на Галичині (під польською окупацією), проводила саботажі, диверсії і терористичні акції проти польської адміністрації.

За ініціативою Євгена Коновальця на одній з нарад УВО було вирішено створити єдину революційну організацію, діяльність якої ґрунтувалася б на націоналістичній ідеології та поширювалась на всі українські терени. Таку організацію було створено 28 січня – 3 лютого 1929 року на конгресі у Відні. Головою проводу Організації Українських Націоналістів (ОУН) було обрано Євгена Коновальця. Завдяки кропіткій та наполегливій праці йому вдалося суттєво зміцнити позиції ОУН, поширити її мережу на терени Галичини та підсовєцької України, залучити до її лав багатьох представників української еміграції та встановити контакт з політичними колами Литви, Великої Британії, Німеччини, Іспанії, Італії та низки інших країн. Таким чином ОУН розбудувала свою організаційну структуру і мала осередки практично по усій Європі.

Ще протягом 1920-х років Москва організувала 4 замахи на його життя. Сталін особисто ненавидів Коновальця, вважав його своїм злим ворогом і затвердив план вбивства — операцію «Ставка», яку виконав агент НКВС Павло Судоплатов. Коновальця вбили 23 травня 1938 року. Московський агент вручив йому коробку цукерок, яка вибухнула, коли полковник її відкривав.

Похований в Роттердамі на цвинтарі Кросвейк.

Загибель Коновальця спричинила кризу в ОУН. Після його смерті організація розкололася: у 1940 році виникли ОУН(м) (мельниківці) і ОУН(б) (бандерівці). 

Його життя – приклад безкомпромісної боротьби де він до останнього подиху був вірний обраній меті, якого не зупиняли ні війни, ні полон, ні еміграція. У незалежній Україні ім’я Євгена Коновальця реабілітоване і вшановане. На його честь названо вулиці у Львові, Києві та інших містах.

Запрошуємо ознайомитися з книгами про цю видатну особистість.

Бібліотека працює  щоденно, окрім неділі, з 10-00 до 18-00.

Українському інституту національної пам’яті - 20 років

УКРАЇНСЬКОМУ ІНСТИТУТУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАМ'ЯТІ - 20 РОКІВ

Цього року Український інститут національної пам'яті (УІНП) відзначає свій 20-річний ювілей. Він був створений у 2006 році як ключовий орган з реалізації державної політики відновлення та збереження національної пам'яті. 

Насамперед, діяльність Інституту спрямована на популяризацію в Україні та світі об’єктивної та справедливої історії. Виставки, наукові заходи, книжки, освітні проєкти, дослідження та важливі суспільні ініціативи – два десятиліття роботи для збереження нашої пам’яті. Пам’ять допомагає нам розуміти, хто ми, звідки прийшли і чому стоїмо.

Положення про Український інститут національної  пам’яті затверджене постановою Уряду від 5 липня 2006 року 927 деталізує напрямки роботи Інституту, окреслює його структуру та нормативно-правову діяльність.

Відповідно до положенння Інститут національної пам’яті організовує виконання актів законодавства з питань, що належать до його компетенції, здійснює контроль за їх реалізацією, узагальнює практику застосування законодавства, розробляє пропозиції щодо його вдосконалення і в установленому порядку виносить їх на розгляд Президента України та Кабінету Міністрів. Крім того, Інститут видає накази, розробляє і видає нормативно-правові акти, організовує та контролює їх виконання.

Основними завданнями Інституту є: реалізація державної політики у сфері відновлення та збереження національної пам'яті Українського народу, а саме:

• організація всебічного вивчення історії українського державотворення, етапів боротьби за відновлення державності та поширення відповідної інформації в Україні та світі;
• здійснення комплексу заходів з увічнення пам'яті учасників українського визвольного руху, Української революції 1917—1921 років, воєн, жертв Голодоморів 1921—1923, 1932—1933, 1946—1947 років та політичних репресій, осіб, які брали участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, а також в антитерористичних операціях;
• організація дослідження історичної спадщини та сприяння інтеграції в українське суспільство національних меншин і корінних народів;
• популяризація історії України, її видатних особистостей;
• подолання історичних міфів та ін.

Щиро вдячні регіональному представнику УНІНП в Чернігівській області Сергію Бутку за cпівпрацю з бібліотекою: лекції, презентації важливих історичних видань та подаровані книги від Українського інституту національної пам’яті. За ці роки їх маємо у фонді бібліотеки чимало. На фото представлені книги, подаровані цього року.

Запрошуємо завітати до нас, щоб на власні очі побачити подаровані Українським інститутом національної пам’яті видання та зануритися в історію.

24 лютого - Національний день молитви

НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕНЬ МОЛИТВИ

У 2025 році Постановою Верховної Ради в Україні установлено Національний День молитви, який відзначається 24 лютого. Вибір дати не випадковий.

24 лютого — день, який назавжди змінив кожного з нас. День початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. 4 роки болю й втрат. 4 роки боротьби. І водночас — 4 роки неймовірної сили, віри та незламності українського народу.

Основні мотиви національної молитви: захист та мир, єдність, відродження.

Національний день молитви — це ще одна нагода нагадати світу й самим собі про силу українського духу, про нашу єдність у найважчі часи та про те, що правда й світло завжди перемагають темряву. У цей день зберемося разом, щоб об’єднатися в молитві — за Україну, за наших Захисників і Захисниць, за мир, за життя, за майбутнє. Щоб підтримати одне одного. Щоб відчути єдність.

По всій країні в цей день відбудуться молитовні заходи в храмах, на площах і в родинних колах. Священнослужителі разом із мешканцями піднесуть молитви за Україну, за душі полеглих героїв, за тих, хто зараз на передовій, прохання про духовне та державне відродження. Ми разом, ми пам’ятаємо, ми віримо — і ми вистоїмо.

Бібліотека закликає кожного долучитися до цієї спільної молитви, щоб разом підтримати наших захисників і захисниць, нашу державу й одне одного. Разом у молитві. Разом у силі. Разом — до перемоги та миру.

Молімось у єдності за нашу рідну Батьківщину!

До Дня Національної молитви та вшанування пам’яті полеглих у російсько-українській війні читальна зала бібліотеки підготував книжково-ілюстративну виставку. На ній представлені сучасні видання  військової тематики. Ці розповіді фіксують події разом з переживаннями та історіями очевидців, їхніми емоціями і долями. З цих книг ви дізнаєтеся про перші місяці повномасштабного вторгнення, зокрема і про події на Чернігівщині, яка стала північним форпостом на шляху агресора, оборону Київа, окупацію Маріуполя, Херсона, про запеклі бої на Донбасі.

Запрошуємо до перегляду.

Бібліотека працює  щоденно, окрім неділі, з 10-00 до 18-00.

ДОВІДКОВО:

З історії відомо немало прикладів, коли загальнонаціональна молитва міняла хід історії.

Через чотири дні після того, як Вінстон Черчилль став прем'єр-міністром у травні 1940 року, він затвердив національний день молитви. Схвильовані новинами про наступ Німеччини на Британський експедиційний корпус (BEF) у Бельгії та Франції, люди по всій Британії стікалися до своїх місцевих церков і каплиць. Через п'ять днів до країни дійшла звістка про успішну евакуацію британської армії з Дюнкерка. 

«Ви мене запитаєте, який же наш політичний курс? Я відповім: вести війну на морі, суші і в повітрі, з усією міццю і силою, яку дає нам Бог; вести війну проти жахливої тиранії, яка перевершує будь-який людський злочин» Прем’єр-міністр Великої Британії 1940-45 рр. Вінстон Черчилль.

6 червня 1944 року в прямому ефірі радіо президент США Франклін Рузвельт закликав своїх співгромадян приєднатися до нього в молитві, коли американські війська висадилися в Нормандії, розпочавши одну з найнебезпечніших і найскладніших битв Другої світової війни. Текст молитви був опублікований заздалегідь, щоб американці могли продекламувати його разом з ним.