Алла Горська - 95 років

1929, 18 вересня в Криму народилася відома художниця, дисидентка і правозахисниця  АЛЛА ГОРСЬКА.

Характеризуючи художній стиль Горської, дослідники відзначають, що це поєднання традицій Киівської академічної школи, народного мистецтва та українського авангарду 1920-х років. Доробок Горської складається не тільки з монументальних, а й з живописних та графічних робіт.

Вона не визнавала обмежень у творчості, свободі слова та думки. А як відомо, у ті часи це було вкрай небезпечно. Горську переслідували, їй погрожували, її мистецькі твори знищували, друзів та однодумців заарештовували та вбивали.

На початку 60-х років Алла Горська разом із Віктором Зарецьким, Василем Стусом, Василем Симоненком, Іваном Світличним організували Клуб творчої молоді (КТМ) у Києві. Окрім них, туди увійшли Iван Драч, Євген Сверстюк, Iрина Жиленко, Михайлина Коцюбинська, Микола Вiнграновськиий, Лесь Танюк, Iван Дзюба. Молоді митці проводили дискусії, мистецькі вечори, влаштовували виставки, займалися самвидавом, морально і матеріально підтримували одне одного.

Конфлікт з владою розпочався на початку 1960-х, коли Алла Горська разом із Василем Симоненком та Лесем Танюком, відкрила місця поховання розстріляних енкаведистами в 1930-х роках у Биківні, на Лук'янівському та Васильківському кладовищах.

Пошуковці надіслали до Київської міськради листа з вимогою оприлюднити та облаштувати масові поховання жертв сталінського терору. У міськраді вдали, ніби листа не помітили. Активістів, проте, помітили в іншій установі – у держбезпеці.

В 1963-му Горська взялася робити у вестибюлі Київського університету вітраж «Шевченко. Мати» – замовлення ректорату до 150-річчя Кобзаря. Залучила колег-однодумців. Працювали рік.

Художня рада мала зібратися 9 березня 1964 року о 16-й. Але вранці до вітража прийшов секретар парткому університету товариш Ломон із молотком у руці. Хтось повідомив, що художники створили «ідеологічно шкідливий» твір. Головний комуніст вишу розтрощив твір. Такою була вимога секретаря Київського обкому В’ячеслава Бойченка.

Невдовзі почалися арешти серед української інтелігенції – перші після смерті Сталіна. За ґратами опинилися близькі друзі Алли. Вона писала протести до прокуратури. Їздила на процес В’ячеслава Чорновола до Львова. Листувалася з багатьма запротореними до концтаборів.

Зламним став 1968 рік. У квітні художниця підписала «Лист-протест 139-ти», адресований керівникам СРСР, з вимогою припинити протизаконні політичні репресії. А в серпні радянські війська окупували Чехословаччину. Там «антирадянський рух» почався з розширення демократичних свобод. Переляканий Кремль зажадав посилення тиску проти дисидентів.

Горську почали тягати до КДБ. Вимагали зняти підпис під листом-протестом. Чимало «підписантів», до речі, згодилися. Художниця відмовилась, і їй пригрозили ув’язненням.

Коли побачили, що залякати не вийде, почали схиляли до співпраці, але зазнали поразки і вирішили покарати.

28 листопада 1970 року Алла Горська поїхала до свекра в містечко Васильків біля Києва за швейною машинкою і не повернулася. За кілька днів її тіло знайшли в льоху будинку чоловікового батька Івана Зарецького. Причиною смерті назвали «удари тупим предметом з обмеженою ударною площею» – молотком. Іван Зарецький на той момент уже теж був мертвий – 29 листопада його понівечене тіло знайшли на залізничній колії. 

Друзі Горської не мали сумнівів: то було сплановане і реалізоване спецслужбами вбивство. Надто сильним і непересічним суперником була для них художниця у часи загального приниження і брехні.

Аллу Горську хотіли поховати на Байковому кладовищі, але влада не дозволила і змусила поховати художницю на кладовищі у Берківцях.

Похорон Алли Горської 7 грудня 1970 року перетворився в акт громадянського спротиву. Із прощальним словом на похороні виступили Євген Сверстюк, Василь Стус, Іван Гель, Олесь Сергієнко... Невдовзі їх заарештували.

Василь Стус присвятив Аллі Горській свій вірш «Ярій, душе, ярій, а не ридай».

 КНИГИ З ФОНДУ БІБЛІОТЕКИ:

Донеччанка Людмила Огнєва упорядкувала листи Алли Горської 1949–70-х років, заяви, скарги та звернення до влади, нотатки, щоденники, спогади сина та друзів і видала у 2015 році у книзі «АЛЛА ГОРСЬКА. ДУША УКРАЇНСЬКОГО ШІСТДЕСЯТНИЦТВА». У книзі також є сторінки із зошита Алли Горської із вправами та диктантами з української мови.

 У 2023 році вийшла друком книга «АЛЛА ГОРСЬКА. МИСТКИНЯ У ПРОСТОРІ ТОТАЛІТАРИЗМУ», присвячена українській художниці, дисидентці, представниці руху шістдесятників. Ця книга – відновлення історичної справедливості. Автором видання став син Алли Горської, український мовознавець, культуролог, громадський діяч; біограф та дослідник творчості своїх батьків Олексій (Олесь) Зарецький. Книга налічує 434 сторінки та містить архівні фото мисткині та історію її життя і боротьби з радянською цензурою.

«АЛЛА ГОРСЬКА. СПАЛАХ ПЕРЕД СВІТАНКОМ» Видання присвячене 90-річчю з дня народження видатної української художниці, активної учасниці українського шістдесятницького руху спротиву тоталітарній системі в СРСР. Її називали душею українського шістдесятництва, вона була люблячою жінкою і матір’ю з ніжним, вразливим серцем митця. Її вбили, і обставини смерті Алли Горської досі оповиті таємницею. А її безкомпромісність і мужність в обстоюванні власних переконань, жертовність і патріотизм досі лишаються взірцем для кожного небайдужого серця. До книжки увійшли світлини з родинного альбому Зарецьких із фондової колекції Музею шістдесятництва та архіву онуки художниці Олени Зарецької.

 

За матеріалами інтернет-ресурсів