Через правову культуру - до громадянського суспільства

Вибрати мову

пʼятниця, 19 грудня 2025 р.

Микола Руденко - поет, філософ, дисидент, правозахисник

19 ГРУДНЯ - 105 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ МИКОЛИ РУДЕНКА 



Герой України, видатний український письменник, дисидент, філософ, правозахисник, перший голова Української Гельсінської спілки, борець за незалежність, політв'язень радянських таборів, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка.



Моїх чуттів розвіяна руїна

Нагадує в пісках померлу річку.

Та є ще Бог…

І є ще Україна…

Для них я збережу у грудях свічку. 

 Микола Руденко

Сходинки життя: син луганського шахтаря, фронтовик, політв’язень, дисидент, очільник Української Гельсінської групи.

«Руденко – це справді, без перебільшення непересічна постать. Дисидент, що взагалі не схожий на дисидентів, якими ми їх собі зазвичай уявляємо. Він виглядав не так. Він говорив не так. Він був зовсім не політичний в особистому спілкуванні. І водночас він був справжнім дитям свого регіону, Донбасу, і свого часу. Він не боявся говорити, що був сталіністом і комуністом, який помилявся і визнав свої помилки. Це був справжній філософ, який мислив категоріями, придумував концепції, народжував ідеї. Кому були потрібні ідеї, як побудувати ефективну економічну модель, коли йшлося про тотальне «купи-продай», розграбування народної власності, власне збагачення? Тому він писав для майбутнього», - наголошує автор книжки «Дисиденти» Вахтанг Кіпіані. 

«Роботи Миколи Руденка набувають особливої національної і загальнолюдської значущості в непевні часи викликів і небезпек, оскільки вони визначають, у якому напрямі розвиватиметься життя, які пріоритети і цінності стануть визначальними для людини і суспільства. Це стосується також пріоритетів розвитку науки і просвітництва. Визначальною особливістю є новаторські наукові праці Миколи Руденка, які органічно поєднують глибоку світоглядність з науковою фундаментальністю економічних, філософських та космологічних праць»,  - зазначає  доктор філософських наук, професор Василь Кушерець.



Твори Руденка, що налякали ЦК КПРС: «Економічні монологи», «Енергія прогресу», «Формула Сонця» викривали збочення соціалістичного будівництва.

9 листопада 1976 року, на квартирі А.Д. Сахарова у Москві, Микола Руденко провів прес-конференцію для іноземних журналістів, де оголосив про створення Української Гельсінкської Групи. Для КДБ і ЦК КПРС це була бомба: ще три місяці Москва не знала, як реагувати на «український вибрик». За цей час УГГ опублікувала свої програмні документи, дані про Голодомор, репресії 30-х і 60-х років, знищення УПА, список політичних таборів та українських політв’язнів тощо. 

Рішення про арешт Руденка ухвалювали на спеціальному засіданні ЦК КПРС. У лютому 1977 року Миколу заарештували, а в червні засудили до 7 років таборів і 5-ти років спецпоселення. Усі його книжки вилучили із бібліотек і продажу.

Після відбуття семи років ув’язнення Микола Руденко з дружиною ще чотири роки прожили на засланні в Алтаї. Після звернення академіка Андрія Сахарова до тогочасного кремлівського керівника Михайла Горбачова, Руденкам на рік скоротили термін заслання. У грудні 1987 року їм не було куди повертатися – квартиру конфіскували, роботи немає. Руденки добиваються дозволу виїхати до Німеччини, а звідти – до США. І їм не просто дозволили – їх депортували, позбавивши радянського громадянства.

В США Микола Руденко працював на радіостанціях «Свобода» і «Голос Америки», очолював зарубіжне представництво УГГ, потім Української Гельсінської Спілки. В Україну Микола і Раїса Руденки повернулися у вересні 1990 року. Їх відновили у громадянстві та реабілітували.


Микола Руденко розпочав працю над спогадами. Спогади Миколи Руденка «Найбільше диво – життя» є одним із найцікавіших і найвагоміших мемуарних творів в українській літературі кінця ХХ століття, їх неодноразово видавали в різні роки. Сьогодні спогади та інші твори Миколи Руденка, видані в Україні і за кордоном, можете знайти в нашій бібліотеці.


Запрошуємо до читання.



четвер, 11 грудня 2025 р.

10 грудня - Міжнародний день прав людини


10 грудня світ відзначає Міжнародний день прав людини — річницю ухвалення Загальної декларації прав людини у 1948 році. Документ закріпив базові права та свободи людини, проте далеко не всі держави їх дотримуються.

День, який спонукає кожного з нас замислитися над основоположними правами та свободами. Водночас це можливість ще раз підкреслити важливість їх захисту та усвідомити одну неспростовну істину: «права і свободи людини визначають зміст і спрямованість діяльності всіх міжнародних та державних інституцій».

Головний принцип Декларації – рівність усіх людей у їхній гідності та правах. Кожен має право на свободу, безпеку, справедливе ставлення й захист своїх прав – незалежно від раси, статі, мови, релігії, походження, переконань чи соціального статусу. Документ визначає широке коло політичних, громадянських, соціальних, економічних і культурних прав, які є невід’ємними для кожної людини.

«Права людини глибоко вплетені в наше повсякденне життя. Наші права настільки важливі для нас, що ми можемо помітити їх лише тоді, коли їх у нас забирають».

Верховний комісар ООН з прав людини Фолькер Тюрк

Протягом багатьох років міжнародна спільнота докладала чималих зусиль для зміцнення міжнародного права, вдосконалення механізмів захисту прав і свобод людини, а також протидії будь-яким формам дискримінації. Однак закріплення того чи іншого права в певних документах – це далеко не кінець довгої і важкої дороги. Важливо не просто задекларувати право, а й забезпечити його реалізацію.

Розпочавши збройну агресію проти України, росія порушила фундаментальні норми й принципи міжнародного права, низку двосторонніх і багатосторонніх договорів та спричинила масові порушення прав і свобод людини.

Для українців Міжнародний день прав людини – не просто дата, а заклик до збереження, справедливості і поширення фундаментальної основи людського буття. Адже війна з росією загострила потребу в захисті базових свобод (життя, гідності, освіти), підкреслила важливість міжнародної солідарності та правової оцінки злочинів і нагадує про невід'ємність прав людини, які відстоюються щодня в боротьбі за свободу й ідентичність, стаючи основою для побудови демократичної та справедливою України.

 Міжнародний день прав людини – це день солідарності з усіма постраждалими від російської агресії, підтвердження важливості документування воєнних злочинів і домагання справедливості. Тому нагадування про фундаментальні права людини стає не символічним, а життєво необхідним.

 Офіційно відзначаючи День прав людини Україна підтверджує свою відданість загальнолюдським цінностям та наголошує на необхідності їх реального захисту, особливо в умовах війни.