З УКРАЇНОЮ В СЕРЦІ

Вітаємо з Днем Української Державності!

28 липня українці вперше відзначають нове державне свято – День Української державності. Це свято ще один крок до самоствердження українського народу, до повернення його історичної спадщини, безпідставно привласненої росіянами. День Української державності має протистояти фейковому образу, який просуває рф. І разом з цим це нагадування світові, що Україна є давньою європейською державою, а не уламком росії чи колишнього СРСР. Українській державності понад тисячу років.

Не випадково саме в День Хрещення Київської Руси-України започатковується традиція відзначати нове свято. Досі саме в цей день Україна вшановувала одного з перших своїх державотворців — святого рівноапостольного Володимира Великого, князя Київського. Саме за його часів почав використовуватися тризуб як символ влади князя та держави. Його зображення археологи знаходять на монетах, печатках, посуді, цеглі, настінних розписах.

Однак тризуб є стародавнім українським символом, який зустрічався на нашій території з найдавніших часів і шанувався як магічний знак свого роду, оберіг. За язичницькими віруваннями тризуб відображення Роду або Триглав, котрий уособлює триєдинство жіночого начала – Макош – ліва частина, чоловічого – Дажбог- права частина та божества, яке опікується життям та смертю – Перуном в центрі. Також поширеною є думка що тризуб – це відображення вісника небесної справедливості Рарога, чи сокола що летить з висоти польоту до низу. Для більшості древніх культур цей птах мав велике значення, та асоціювався з перемогою над злом, символом влади, доблесті та сили. У віруваннях наших же предків, сокіл займав місце на верхівці світового дерева, й можливо саме тому падаючий до низу сокіл, став прототипом герба династії Рюриковичів.

Для українців в усьому світі Тризуб символізує нерозривний зв’язок із Вітчизною. Він є символом, в якому закодована сила української нації, її дух, традиції. У різні періоди історії наш Тризуб ставав символом боротьби за незалежність. Радянська тоталітарна система таврувала тризуб як «націоналістичний знак» та жорстоко карала тих, хто його використовував.

Є спостережливе сучасне трактування: в ньому можна прочитати приховане слово – ВОЛЯ. Тризуб з мечем став одним із популярних патріотичних тату. На Майдані під час Революції Гідності тризуб малювали на щитах і шоломах. Російська агресія в Криму і на сході України в 2014 році і тепер, в часи широкомасштабної війни, розпочалася із гонінь та фізичного знищення як української символіки, так і її носіїв. Тризуб і нині об’єднує усіх громадян України, воїнів російсько-української війни, волонтерів, усіх українських патріотів, які захищають незалежність України від зазіхань Кремля на збройних та інформаційно-культурних фронтах.

Державність – це ми, українці, і ми творимо її сьогодні. Бережемо єдність і працюємо разом на Перемогу! Дякуємо нашим воїнам, які захищають нас та нашу державу!

СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!

Пропонуємо ознайомитися з книгами:

Цього року видавництво Родовід, у якому вийшла книга «Наш герб. Українські символи від княжих часів до сьогодення», виклало електронну версію альбому у вільний доступ.

Гречило А., Завітій Б. НАШ ГЕРБ. Українські символи від княжих часів до сьогодення: альбом. – К.: Родовід, 2018. – 400с.,іл.

Альбом «НАШ ГЕРБ» авторства Андрія Гречила та Богдана Завітія розповідає про історичний контекст, в якому Тризуб став головним символом держави українців, і про інші ключові національні символи, і про те, як Тризуб надихав митців упродовж усього століття. У цьому 400-сторінковому альбомі – понад 700 ілюстрацій із більш ніж 50 музеїв, архівів і бібліотек України та світу. «…Се оздоба питоменна, не запозичена, зв’язана з нашою тисячолітньою державною політичною i культурною історією», – писав Михайло Грушевський 100 років тому, коли Тризуб затверджено гербом УНР.

Ворона В. Трилогія «Хоробор». Див. електронну версію на сайті бібліотеки.

Це викладена в художній формі розповідь про світ Давньої Русі з її віруваннями, обрядами, ремеслами, побутом і сценами з повсякденного життя наших з вами далеких-далеких предків, описами походів, битв, поразок одних і перемог інших. Але (в кожному романі по-своєму) автор пропонує читачеві ще й замислитись над певними, важливими для людини речами: в першій книзі – про те, заради чого людина взагалі живе на світі; в другій – про волю, як право на самостійне вирішення власної долі, а в третій – про добро і зло та ставлення до них людини.