Музичний світ Івана Франка.

                                                                        

                                                                                

Пісня і праця - великі дві сили,

 Їм до скону я буду служить                                                                                                                                                               І.Я.Франко

     Ім`я Івана Франка стоїть серед імен найвидатніших письменників і поетів світу. Його художня спадщина - різноманітна й багата. Це філософські поеми і ліричні мініатюри, алегоричні казки і сповнені життєвої правди повісті та драми. Вони стали  джерелом натхнення для композиторів, літературною основою музичних  творів найрізноманітніших жанрів і форм.    На тексти Івана Франка написано багато романсів, пісень і хорів. З героями письменника ми можемо зустрітися не лише на сторінках його книжок: багато з них дістало друге життя в операх, балетах, кантатах.

    Іван Франко був чудовим знавцем українського фольклору та справжнім цінителем музичного мистецтва. Музичний фольклор вливався у його літературну творчість. В основу свого найвидатнішого драматичного твору - пєси "Украдене щастя" - він поклав сюжет народної пісні "Про шандаря". П`єса відкривається піснею "Ой там за горою, там за кремінною". А в незакінченій повісті "Дріада" саме з пісні "Плине качур по Дунаю" починається зав`язка сюжету. В дусі народної пісні написаний Франком цілий ряд ліричних поезій, що увійшли до збірки "Зів`яле листя". Він збирав і вивчав народні пісні, глибше пізнаючи через них життя народу, його психологію. Іван Франко записав більше 400 пісень  і близько 1300 коломийок. Його фольклористичний науковий доробок охоплює близько 50 грунтовних досліджень(серед них чільне місце посідає монографія "Студії над українськими народними піснями",1913). 

    Народна пісня стала для Франка провідником у велике мистецтво, з нею розпочав він своє поетичне життя. Першим надрукованим твором сімнадцятирічного юнака був сонет " Народна пісня".  Саме слово "пісня" звучить у творах І. Франка як символ величного, священного, як віщий голос розуму і душі. Мабуть важко знайти влучніший вислів, що свідчив би про ставлення Івана Франка до народної пісні, ніж вислів С. Людкевича:" Він умів відшукати в ній душу."

      Народна пісня супроводжувала письменника в різні моменти його життя. Письменник залюбки наспівував під час праці над своїми поетичними творами чи науковими розвідками. Це відзначають у своїх спогадах Василь Стефаник, Михайло Яцків, Ярослав Ярославенко.  Письменник ніколи не займався музикою як професіонал. Однак він, безперечно, мав до неї неабиякий  хист. Пісні записані з голосу Івана Франка, увійшли в збірники й праці трьох найвидатніших діячів української фольклористики: Миколи Лисенка, Климента Квітки і Філарета Колесси. Першим відкрив талант Івана Франка-пісняра Микола Лисенко. Він записав від Франка  понад 20 пісень. К. Квітка записав від  Франка 32 наспіви. Тексти зі співу пісень Івана Франка записувала також Леся Українка. 

    Поет не тільки любив народну пісню, а й знав, цінував, збирав і поширював її.  

     У 1894 році Іван Франко організував у Львові Комітет для запису, вивчення і публікації народних пісень. Тут під керівництвом поета працювали композитори С.Людкевич, Ф. Колесса, О. Нижанківський; фольклорист О. Роздольський, В. Гнатюк; письменник М. Павлик.

  

  На основі віршів, повістей, драматичних творів І. Франка створене велике число солоспівів і хорів, кантат і симфонічних полотен. Серед них такі перлини української вокальної лірики, як "Безмежнеє поле" М. Лисенка, " Розвійтеся з вітром" Я.Степового та "Ой, ти, дівчино з горіха зерня"А. Кос-Анатольського, хорові мініатюри "Місяцю-князю"Я.Ярославенка та "Червона калина чого в лузі гнешся?" Б. Фільца. Особливе місце у класичній спадщині належить безсмертному гімнові "Вічний  революціонер" Миколи Лисенка.

    Відданість Івана Франка народному мистецтву,  активна діяльність у галузі музичної фольклористики, наукові дослідження і розвідки були вагомим внеском у подальший розвиток науки про народну музику і утвердження слави народної пісні. Іван Франко залишив слід в історії музичного мистецтва як видатний науковець-дослідник, фольклорист, критик-публіцист.

 Музична Спадщина Івана Франка стала цінним надбанням духовної культури нашого народу.