Алла Горська - 95 років

1929, 18 вересня в Криму народилася відома художниця, дисидентка і правозахисниця  АЛЛА ГОРСЬКА.

Характеризуючи художній стиль Горської, дослідники відзначають, що це поєднання традицій Киівської академічної школи, народного мистецтва та українського авангарду 1920-х років. Доробок Горської складається не тільки з монументальних, а й з живописних та графічних робіт.

Вона не визнавала обмежень у творчості, свободі слова та думки. А як відомо, у ті часи це було вкрай небезпечно. Горську переслідували, їй погрожували, її мистецькі твори знищували, друзів та однодумців заарештовували та вбивали.

На початку 60-х років Алла Горська разом із Віктором Зарецьким, Василем Стусом, Василем Симоненком, Іваном Світличним організували Клуб творчої молоді (КТМ) у Києві. Окрім них, туди увійшли Iван Драч, Євген Сверстюк, Iрина Жиленко, Михайлина Коцюбинська, Микола Вiнграновськиий, Лесь Танюк, Iван Дзюба. Молоді митці проводили дискусії, мистецькі вечори, влаштовували виставки, займалися самвидавом, морально і матеріально підтримували одне одного.

Конфлікт з владою розпочався на початку 1960-х, коли Алла Горська разом із Василем Симоненком та Лесем Танюком, відкрила місця поховання розстріляних енкаведистами в 1930-х роках у Биківні, на Лук'янівському та Васильківському кладовищах.

Пошуковці надіслали до Київської міськради листа з вимогою оприлюднити та облаштувати масові поховання жертв сталінського терору. У міськраді вдали, ніби листа не помітили. Активістів, проте, помітили в іншій установі – у держбезпеці.

В 1963-му Горська взялася робити у вестибюлі Київського університету вітраж «Шевченко. Мати» – замовлення ректорату до 150-річчя Кобзаря. Залучила колег-однодумців. Працювали рік.

Художня рада мала зібратися 9 березня 1964 року о 16-й. Але вранці до вітража прийшов секретар парткому університету товариш Ломон із молотком у руці. Хтось повідомив, що художники створили «ідеологічно шкідливий» твір. Головний комуніст вишу розтрощив твір. Такою була вимога секретаря Київського обкому В’ячеслава Бойченка.

Невдовзі почалися арешти серед української інтелігенції – перші після смерті Сталіна. За ґратами опинилися близькі друзі Алли. Вона писала протести до прокуратури. Їздила на процес В’ячеслава Чорновола до Львова. Листувалася з багатьма запротореними до концтаборів.

Зламним став 1968 рік. У квітні художниця підписала «Лист-протест 139-ти», адресований керівникам СРСР, з вимогою припинити протизаконні політичні репресії. А в серпні радянські війська окупували Чехословаччину. Там «антирадянський рух» почався з розширення демократичних свобод. Переляканий Кремль зажадав посилення тиску проти дисидентів.

Горську почали тягати до КДБ. Вимагали зняти підпис під листом-протестом. Чимало «підписантів», до речі, згодилися. Художниця відмовилась, і їй пригрозили ув’язненням.

Коли побачили, що залякати не вийде, почали схиляли до співпраці, але зазнали поразки і вирішили покарати.

28 листопада 1970 року Алла Горська поїхала до свекра в містечко Васильків біля Києва за швейною машинкою і не повернулася. За кілька днів її тіло знайшли в льоху будинку чоловікового батька Івана Зарецького. Причиною смерті назвали «удари тупим предметом з обмеженою ударною площею» – молотком. Іван Зарецький на той момент уже теж був мертвий – 29 листопада його понівечене тіло знайшли на залізничній колії. 

Друзі Горської не мали сумнівів: то було сплановане і реалізоване спецслужбами вбивство. Надто сильним і непересічним суперником була для них художниця у часи загального приниження і брехні.

Аллу Горську хотіли поховати на Байковому кладовищі, але влада не дозволила і змусила поховати художницю на кладовищі у Берківцях.

Похорон Алли Горської 7 грудня 1970 року перетворився в акт громадянського спротиву. Із прощальним словом на похороні виступили Євген Сверстюк, Василь Стус, Іван Гель, Олесь Сергієнко... Невдовзі їх заарештували.

Василь Стус присвятив Аллі Горській свій вірш «Ярій, душе, ярій, а не ридай».

 КНИГИ З ФОНДУ БІБЛІОТЕКИ:

Донеччанка Людмила Огнєва упорядкувала листи Алли Горської 1949–70-х років, заяви, скарги та звернення до влади, нотатки, щоденники, спогади сина та друзів і видала у 2015 році у книзі «АЛЛА ГОРСЬКА. ДУША УКРАЇНСЬКОГО ШІСТДЕСЯТНИЦТВА». У книзі також є сторінки із зошита Алли Горської із вправами та диктантами з української мови.

 У 2023 році вийшла друком книга «АЛЛА ГОРСЬКА. МИСТКИНЯ У ПРОСТОРІ ТОТАЛІТАРИЗМУ», присвячена українській художниці, дисидентці, представниці руху шістдесятників. Ця книга – відновлення історичної справедливості. Автором видання став син Алли Горської, український мовознавець, культуролог, громадський діяч; біограф та дослідник творчості своїх батьків Олексій (Олесь) Зарецький. Книга налічує 434 сторінки та містить архівні фото мисткині та історію її життя і боротьби з радянською цензурою.

«АЛЛА ГОРСЬКА. СПАЛАХ ПЕРЕД СВІТАНКОМ» Видання присвячене 90-річчю з дня народження видатної української художниці, активної учасниці українського шістдесятницького руху спротиву тоталітарній системі в СРСР. Її називали душею українського шістдесятництва, вона була люблячою жінкою і матір’ю з ніжним, вразливим серцем митця. Її вбили, і обставини смерті Алли Горської досі оповиті таємницею. А її безкомпромісність і мужність в обстоюванні власних переконань, жертовність і патріотизм досі лишаються взірцем для кожного небайдужого серця. До книжки увійшли світлини з родинного альбому Зарецьких із фондової колекції Музею шістдесятництва та архіву онуки художниці Олени Зарецької.

 

За матеріалами інтернет-ресурсів

 

Ми воїни. Не ледарі. Не лежні.

І наше діло праведне й святе.

Бо хто за що, а ми за незалежність.

Отож нам так і важко через те.

Ліна Костенко, історичний роман у віршах «Берестечко»

 

Вже за кілька днів Україна святкуватиме 33-ю річницю проголошення незалежності. Це не лише свято національної єдності, гордості та самобутності, а й ще один привід нагадати світу про нас!

День Незалежності – щорічне свято, яке відзначають з нагоди ухвалення  у 1991 році Акта проголошення незалежності України. І вчора, і сьогодні, і завжди буде для нас неоціненною незалежність України.  Це цінність для кожного з нас. Щодня ми продовжуємо боротьбу за свободу своєї держави та щасливе життя нащадків.

Попри всі труднощі, нам є чим пишатися — українськими воїнами, які захищають нашу Батьківщину, вільними виборами, свободою у вираженні своїх політичних переконань. Головне — пам’ятати, що суверенітет України тримається на її громадянах, яким не все одно, якою буде доля наступних поколінь, адже тільки небайдужі й вільні люди можуть змінювати на краще свою країну.

В Центральній бібліотеці ім. М. М. Коцюбинського з нагоди свята експонується книжкова виставка «Україна Незалежна від витоків до сьогодення». На ній представлені книги, в яких відтворено основні віхи української історії, історичні шляхи українського народу до національно-державної самостійності і суверенітету, біографії та твори видатних українців, яким ми завдячуємо свободою.

 

28 червня - День Конституції України

 

28 червня 2024 року — 28-ма річниця прийняття Конституції України i   856 день від моменту повномасштабного вторгнення військ рф в Україну. Цього дня ми вшановуємо головний документ нашої країни, який визначає державний устрій країни та гарантує права громадян.

Конституцією називають головний державний закон, який визначає:

порядок і принципи функціювання представницьких, виконавчих та судових органів влади;

державний устрій;

права й обов’язки держави, суспільства та громадян;

виборчу систему.

Всі інші закони країни зазвичай спираються саме на Конституцію. Вона має найвищу юридичну силу і значення.

В умовах нашої боротьби i на тлі незліченних злочинів окупантів, цінності, закладені в Основному Законі, для кожного українця набувають ще вагомішого i більш глибинного змісту. У Конституції закріплено суверенітет Української держави на всій її території, яка є недоторканною, а захист цього суверенітету є найважливішою функцією держави i справою всього Українського народу.

Конституційний обов’язок щодо захисту України, її незалежності та територіальної цілісності, шанування ii державних символів, забезпечення економічної та інформаційної безпеки виходить з глибин нашої історії та передається з покоління в покоління. Історичні паралелі між козацькою добою і сучасною Україною засвідчують, що 310 років тому український народ понад усе прагнув звільнитися з-під   ярма Московської держави, яка «неодмінно хотіла перетворити козаків на регулярне військо, а міста приєднати до своїх губерній».

«Документи і постанови…» Пилипа Орлика стали першою українською конституцією, більш того, вони вважаються однією з перших у Європі конституцій демократичного суспільства. Проблеми відображені у тексті документа,  співзвучні з тими, з якими доводиться стикатися Україні сьогодні.

Московська влада завжди робила i робить спроби привласнити українську історію, поцупити наші надбання, наших людей, дітей, наше майбутнє. Свій цивілізаційний вибір ми вкотре змушені відстоювати у збройній боротьбі проти московської aгpeciї.

Історично український конституційний процес свідчить про наміри юридичного закріплення українським народом цінностей — демократії, верховенства права, рівності громадян, незалежності, територіальної цілісності своєї держави та європейського цивілізаційного вибору. Нині Україна стала незалежною європейською державою. А положення щодо стратегічного курсу нашої держави на набуття повноправного членства України в ЄC та HATO  закріплено в Основному Законі.

Ми протистоїмо агресору, який зневажає юридичні норми, міжнародне право, за підтримки закордонних партнерів наближаємо нашу Перемогу.

Запрошуємо переглянути новинки, отримані за програмою від Українського інституту книги. Це цікаві історичні дослідження про взаємини України та Росії, протистояння московській навалі, виживання української нації та художньо-публіцистичні твори про самовіддіну боротьбу українського народу за незалежність.

19 травня, в третю неділю травня – День пам’яті жертв політичних репресій.

 

День пам’яті жертв політичних репресій відзначається згідно з Указом Президента від 21 травня 2007 року на вшанування десятків тисяч людей, розстріляних комуністичним режимом, сотень тисяч кинутих у в’язниці й табори, на заслання чи примусове психіатричне лікування. Кількість цих мучеників Україні досі неможливо підрахувати.

Більшовики одразу після Жовтневого перевороту 1917 року взяли курс на політичний терор. З осені 1918 року він набув статусу офіційної політики радянської влади. В Україні «червоний терор» було розпочато з перших днів вторгнення більшовицьких загонів на початку 1918 року.

Наслідками комуністичного терору 1930-х років в Україні стало знищення політичної, мистецької та наукової еліти, деформація суспільних зв’язків, руйнування традиційних ціннісних орієнтацій, поширення суспільної депресії й денаціоналізація. Через терор і репресії пройшли усі верстви українського суспільства: від науковців і митців до робітників і селян.

Одним із символів тих подій став Биківнянський ліс під Києвом. Це найбільше в Україні місце масових поховань жертв комуністичних політичних репресій. За різними даними, останній спочинок тут знайшли від 20 до понад 100 тисяч осіб, закатованих під час допитів або ж розстріляних у позасудовому порядку органами НКВД у Києві. Тут покоїться прах Михайля Семенка, Майка Йогансена, Михайла Бойчука, Федора Козубовського, митрополита УАПЦ Василя Липківського та інших жертв сталінського Великого терору.

Також є інші місця масових поховань жертв Великого терору в Україні – Рутченкове поле (Донецьк), район Парку культури та відпочинку (Вінниця), П’ятихатки (Харків), Католицьке кладовище (Умань), Єврейський цвинтар (Черкаси), село Халявин (Чернігівщина), Другий християнський цвинтар (Одеса), 9-й км Запорізького шосе (Дніпро). На Західній Україні після 1939 року також з’явилися місця масових поховань, зокрема, урочища Дем’янів лаз (ІваноФранківськ) і Саліна (Львівська область), тюрма на Лонцького (Львів).

За період масштабної репресивної кампанії 1937–1938 років, яку назвали Великим терором, в Українській РСР засудили 198 918 осіб, з яких близько двох третин – до розстрілу. Решту відправили до в’язниць та виправно-трудових таборів (звільнено було тільки 0,3%).

Часи Великого терору породили в масовій свідомості радянських людей тотальний страх і недовіру. Нічні арешти сусідів, підозри колег на роботі, друзів, родичів, пошук шпигунів та шкідників, страх доносів та обов’язок публічно таврувати так званих ворогів народу були повсякденними. 

В межах Великого терору НКВД організував і провів серію масових національних операцій. Це так звана «німецька операція» (25 липня 1937 року), «польська» (11 серпня 1937), «румунська», «латиська», «грецька», «іранська», «харбінська», «афганська», «проти болгар і македонців».

Великий терор згорнули також за вказівкою вищого партійно-радянського керівництва. 17 листопада 1938 року ЦК ВКП(б) і Раднарком СРСР ухвалили постанову «Про арешти, прокурорський нагляд і провадження слідства», якою «орієнтували правоохоронні органи на припинення «великої чистки» та відновлення елементарної законності. Наступним кроком стала фізична ліквідація безпосередніх організаторів і виконавців Великого терору.

(за матеріалами Українського інституту національної пам’яті)

Однією з ключових причин нападу росії на Україну є історична. Адже завдяки російській історії росіяни вважають, що так звана «спеціальна воєнна операція» – це просто повернення їхньої історичної землі, що вони здійснюють хрестовий похід з відвоювання їхніх святинь в «укрофашистів». Тож, щоб протистояти російській пропаганді, розуміти історичні фальсифікації, спотворення, табуювання, що були та є частиною інформаційної війни росії проти України та українців, щоб краще знати свою історію та культуру, щоб звільнити своє знання української історіі від фейків та міфів пропонуємо книги за визначеною тематикою та запрошуємо до бібліотеки.

У фонді нашої бібліотеки є сотні видань, в яких у художньому, публіцистично-документальному викладі або через документи розповідається про жорстокі події Великого терору, про страшні долі репресованих письменників, митців, громадських діячів та членів їх родин і просто селян і робітників, що проживали на території України, зокрема і на Чернігівщині.

 

 

Шануємо і пам’ятаємо подвиг ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС

 

У ніч 26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної станції стався вибух. Сьогодні виповнюється 38 років із дня аварії на Чорнобильській АЕС, яка стала однією з найстрашніших катастроф за всю історію ядерної енергетики. Аварія забрала життя сотень людей і завдала непоправної шкоди екології.

 Шануємо і пам’ятаємо подвиг ліквідаторів аварії, які ціною власного життя  та здоров’я рятували від наслідків катастрофи.

Питання визначення статусу осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, врегульовано Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

 Відповідно до Закону до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи відносяться:

- учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1, 2, 3) – громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків у зоні відчуження;

- потерпілі від Чорнобильської катастрофи (категорія 1, 2, 3) – громадяни, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- діти, потерпілі від Чорнобильської катастрофи.

Підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Станом на 1 січня 2024 року понад 1,5 млн українців, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, отримують від держави додаткові виплати.

Наказом Мінсоцполітики від 01.02.2024 за № 38-Н (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.02.2024 за № 247/41592) «Про встановлення розмірів грошової компенсації вартості продуктів харчування громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на 2024 рік» затверджено розміри грошової компенсації вартості продуктів харчування для громадян, віднесених до категорій 1 і 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на 2024 рік.

У Чернігівській області розміри для громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесених до категорії 1 становлять 491,0 грн, до категорії 2 – 245,50 грн як і в минулому році.

Під час вторгнення РФ в Україну 35 днів Чорнобильська атомна станція була в окупації. Російські солдати розграбували лабораторії, взяли в полон охорону й знущалися з персоналу, використовували її для розгортання подальших воєнних дій.

Вшановуючи пам'ять учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, бібліотека пропонує добірку книг про Чорнобильську катастрофу. Усі книги унікальні, бо вони містять світлини подій; інтерв'ю з очевидцями з різних підрозділів ЧАЕС, пожежниками, бійцями воєнізованої охорони, рибалками; описують посекундний розвиток аварії; мають різні варіанти осмислення трагедії Чорнобиля – через свідка, через історію, через сталкерів.

 

 

До річниці укладення першої конституції України

 

Щорічно 5 квітня Україна відзначає укладення першої конституції України, бо саме цього дня в 1710 році гетьман Пилип Орлик на козацьких зборах біля Тягині склав конституційний договір нашої держави.

Перша Конституція була укладена у двох примірниках: староукраїнською та латинською мовами. Складається документ з 16 статей, в яких визначені права та обов’язки учасників війська Запорізького.

Конституція Орлика, написана латиною, зберігається в Національному архіві Швеції. Документ староукраїнською зберігається в Москві. В 2010 році з’явився пам’ятник першій конституції України, котрий встановили в місті Бендери (колишня Тягиня) на честь 300-річчя договору.

Усім хто цікавиться історією України пропонуємо переглянути книгу «Договорів і постанов…», т. зв. «Бендерської теки», відомої в українській історіографії теж як «Бендерська конституція» або «Конституція Пилипа Орлика». Видання містить архівні фотокопії текстів, їх розчитку та переклад. Сюди увійшли також ратифікаційний акт Карла ХІІ та лист Карла ХІІ до кошового отамана Якима Богуша. У додатку -  факсимільне зображення опублікованих у ХІХ ст. латиномовного та російськомовного варіантів документів.

 

ДЕСЯТІ РОКОВИНИ РОЗСТРІЛУ НЕБЕСНОЇ СОТНІ

Щороку 20 лютого в Україні вшановують пам'ять Героїв Небесної Сотні. У пам'ять про події Євромайдану та вшанування подвигу Небесної Сотні в бібліотеці експонується книжково-ілюстративна виставка-пам’ять «Назустріч свободі». На ній представлені щоденники  Майдану Андрія Куркова, Соні Кошкіної, братів Капранових, хроніки подій-свідчення очевидців Олександра Стражного, книги, що містять твори протестного мистецтва, збірки поезій – перші спроби зрозуміти, що відбулось, збірки розповідей Наталії Гук, Крістіни Бердинських про звичайних і водночас неймовірних людей, які творили революцію 2013-2014 р.. В цьому році День Героїв Небесної Сотні пройде під гаслом «Залишаємося гідними своїх героїв».

 20 лютого 2014 року ‒ найкривавіший день подій на Майдані у Києві, які отримали назву Революція гідності. В цей день загинула найбільша кількість мітингувальників Євромайдану – 48. Їх разом з іншими 54 загиблими та смертельно пораненими учасниками мирних протестів упродовж зими 2013–2014 років і п'ятьма активістами Майдану, які загинули навесні 2014 року, обстоюючи демократичні цінності та територіальну цілісність України, назвали Героями Небесної Сотні.

До Героїв Небесної Сотні належать люди різних національностей, віросповідання, освіти, віку. Серед них громадяни України, Білорусі та Грузії. Наймолодшому з Героїв, Назарію Войтовичу, було 17 років, найстаршому, Іванові Наконечному, – 82 роки. Зі 107 Героїв Небесної Сотні – три жінки: Антоніна Дворянець, Ольга Бура та Людмила Шеремет.

«Небесну Сотню, ми вшановуємо не лише тих 107 героїв, а й усе те Небесне Воїнство, яке боронило і боронить нашу країну, віддаючи найцінніше – своє життя», – наголосив Ігор Пошивайло, генеральний директор Національного музею Революції гідності.

Безмежна повага та честь кожному, хто б’ється за Україну. І вічна пам’ять тим, хто у цій боротьбі віддав найцінніше - своє життя. СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!