24 лютого виповнюється 160 років від дня народження Івана Львовича Липи (1865-1923)– унікальної і водночас дуже характерної для свого періоду постаті. Його унікальність, насамперед, у відданості шляхетній ідеї, яку проніс крізь життя і передав синові (Юрій Липа) та усім послідовникам. Це ідея свободи і рівності для власного народу, якої йому не довелося зрадити, незважаючи на ті перешкоди, які зустрілися на шляху.
Як акцентує автор передмови видання постать Івана Липи
викликає зацікавлення з багатьох причин:
«По-перше, він є
уродженцем злощасного Криму, сформував світогляд у Харкові, розвивав громаду
Одеси, найвищу в житті посаду отримав у
Києві, а завершував життя під Львовом. Він є «своїм» для всіх
історико-культурних центрів України.
По-друге, Іван Липа тісно спілкувався з більшістю тогочасної
еліти, внаслідок чого відбувався значний взаємовплив ідей.
По-третє, його літературна спадщина є дуже своєрідною та
багатожанровою, зокрема включає рідкісний для нової української літератури жанр
– притчі.
По-четверте, процес формування україноцентричного світогляду
цієї постаті є цінним в контексті українознавства, біографістики, психології
тощо.»
Іван Львович Липа походив із полтавського козацького роду і вже під час навчання в Харківському університеті став одним з ідеологів та подвижників української справи. Там Іван Липа з Борисом Грінченком, Миколою Міхновським та іншими товаришами 1891 р. спільно заснували таємне товариство Братство «Тарасівців», яке, посилаючись на творчість Тараса Шевченка, поширювало ідеї національного визволення українського народу та було спрямоване на самостійність України.
І. Липа – авКор віршів, нарисів, оповідань та збірок
«Тринадцять притч», «Оповіді про смерть, війну і любов» та ін. У його творах
виразно звучить ідея вірності власному народові, власній державі та її
соборності.
Лікар і письменник, культурний діяч і державник, він за
покликом серця та розуму постійно працював для народної справи. Тому його
листування загалом висвітлює суспільно-політичне та літературне життя українців
на порубіжжі ХІХ і ХХ століть та служить
історико-біографічним джерелом.
ЛИСТУВАННЯ ІВАНА ЛИПИ // Укладач І. Стамбол. - Київ: Темпора, 2020. – 576 с.
У документальному виданні «Листування Івана Липи» зібрано
епістолярну спадщину Івана Львовича Липи - 292 одиниці листування – це все, що
вдалося виявити в українських архівосховищах сьогодні. Більшість листів
друкуються вперше.
Укладач видання Ігор Стамбол, історик, викладач Інституту
журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка. Географія листів
охоплює більшість регіонів України, зокрема південну Україну та Галичину.
Адресати листів: Борис Грінченко, Марія Грінченко, Олександр
Кандиба-Олесь, Іван Франко, Олександр Кониський, Сергій Єфремов, Гнат Хоткевич,
Володимир Гнатюк, Осип Маковей, Ольга Кобилянська, Микола Пирогов та інші.
Видання розраховане на науковців, викладачів, аспірантів, студентів, усіх, хто цікавиться розвитком української літератури та громадсько-політичних рухів.
Уривок з публіцистичної праці І. Л. Липи «Український
народе!» (Українське Слово. – 1917. – ч. 2. – С. 2-3)
Слухай же народе мій, що я тобі казатиму:
Вони прийдуть до тебе, вступлять до твоєї хати, обіцятимуть
тобі ріжні вольності, і одного тобі не дадуть – право самостійно володіти твоєю
землею, великою Україною. А пізнаєш ти їх лише по тому, що вони будуть говорити
до своїх, московських організацій та спілок, даватимуть тобі московські книги
та газети.
Не вір цим вовкам у овечій шкурі! Це твої найбільші вороги,
бо вони в коріні руйнують твій майбутній добробут. З ними ти не здобудеш ні
землі, ні волі, а все погубиш, бо вони тягнуть тебе знову до Москви.
Од цих туподумців та гнобителів наших, що звуться москвофілами, стогнала рідна нам Галичина, а тепер вони розкидають свої хитрьости і на твою Україну.
Жени геть од себе цих чужинців та перевертнів, як найбільших своїх ворогів, що хочуть тебе закувати в нові кайдани…